Зрада і кумівство: Як селян на Дніпропетровщині довелося вмовляти жити краще

У 2016 році в Новоолександрівську сільську об'єднану територіальну громаду увійшли кілька сіл. Андрій Пінчук, староста округу, до якого входить чотири села з населенням в 1,7 тис. осіб, розповів, як люди породжують корупцію на побутовому рівні, які вартісні промокампанії передували проведенню водопроводу, про невіру людей у ​​можливість жити краще і про 1% тих, хто здатний повести за собою.

Корупція йде не згори, а знизу

- Чому у нас в селі Волоське раніше не було води? Відповідь знайшлася, коли провели аудит. 10% населення мали водопровід, а 90% води або витікала крізь діряві труби, або просто розкрадалася. Тобто жителі села незаконно врізалися в трубу, і ще вголос посміювалися над сусідами, які за цю воду платили. В одному домоволодінні ми знайшли чотири врізки!

У комунальному підприємстві, яке мало ліквідувати незаконні врізки, працюють жителі нашого села. І ось комунальник заявляє: "Я не буду йому відрізати воду, він мій кум". Доводилося переконувати людей, що в робочий час про кумівство потрібно забувати. Для людей спочатку було шоком: "Як це, ввечері я з кумом випиваю, а вранці повинен його від води відрізати?". Найважчим було переконати людей, що закон працює для всіх. В результаті наше водне комунальне підприємство стало бездотаційним, і втрати води знижуються на 20-25% щорічно.

На мій погляд, корупція в нашій країні зростає не зверху вниз, а навпаки: "кум-сват-брат". На побутовому рівні люди часто самі породжують її, особливо в невеликих селах.

Фото: Андрій Пінчук / Facebook

Агресивний спротив реформам

- Коли ми почали проводити нашу "водну реформу", ліквідувати врізки, мені вночі різали шини на машині. Інший випадок: коли приїхав екскаватор, щоб вирити яму до незаконної врізки, вийшов чоловік, облив важку техніку вартістю 3,5 млн грн горючою сумішшю і погрожував її підпалити зі словами "вас тут усіх порєшу". Чекали поліцію, щоб закінчити роботи.

В іншому домоволодінні жінка, щоб не допустити робітників, плювала їм в обличчя, а мені (старості округу, - ред.) в присутності поліцейських вилила на голову відро козячої сечі. Довелося зіпсований одяг викинути і два дні змивати стійкий запах з тіла.

Люди хочуть хороших доріг, вуличного освітлення, якісної освіти, але часто саме ті, хто голосніше за всіх цього вимагає, самі потім найбільш активно чинять опір змінам. Адмінротоколи, на жаль, не мають дії. З виписаних 15 штрафів оплатила їх лише одна людина. Підключати виконавчу службу до стягнення цих боргів - додаткова робота для сільської ради.

Сміттєва реформа

- Волоська сільська рада купила сміттєві баки, але виявилося, що люди не хочуть укладати договори на вивезення сміття, просто скидають відходи в балку або спалюють. Після проведеної роботи договори з сміттєперевізниками уклали майже 90% населення села. Але платять лише 50% з них. Хіба 11 гривень на місяць з людини за вивезення сміття - це багато? За рік накопичилося 110 тис. грн боргу перед сміттєперевізниками. Це для нас велика сума.

Промокампанії в селі

- Перш ніж проводити кожну з реформ, ми організовували тривалі і вартісні промокампанії. Перед водною реформою була нескінченна низка зборів, і кожне домоволодіння вклало в цю реформу 2-8 тис. грн. Тому люди цінують результат.

Перед сміттєвою реформою протягом року розмовляли з кожним квартальним, поширювали інформаційні плакати. Зараз, наприклад, у нас боротьба з амброзією і проти спалювання сільськогосподарських відходів. Ми закупили за грантові гроші пластикові компостери, і роздаємо їх людям безкоштовно. Ми для цього навчаємо школярів і власників домогосподарств. Будь ласка, беріть, тільки не спалюйте відходи!

Не "ми і вони", а лише "ми"

- Раніше села нашої сільради були бідними. Бюджет нашого села до об'єднання становив 1 млн грн на рік, воно було дотаційним. А сусідній сільрада мала бездотаційний річний бюджет в 10 млн грн. Після об'єднання в ОТГ перший наш бюджет становив 60 млн грн, потім 70 млн, 80 млн, і в наступному році заплановано 74 млн грн власних надходжень. На перших порах було непросто вибудовувати відносини з більш заможними громадами, до яких ми приєдналися. Депутати центрального села мали більшість в раді ОТГ, і в своїх виступах нерідко поділяли населення на "ми - вони". У них на момент об'єднання було 100% водозабезпечення, у нас - 10%, там - 60% вуличного освітлення, у нас - 0%. Мені було складно виступати на сесіях і відстоювати інтереси своїх односельців. Тут вирішальною виявилася позиція лідера громади, який акцентував: "Спочатку ми підтягуємо приєднані села до нашого рівня, а потім разом рухаємося далі". В результаті через три роки все вже говорять тільки "МИ", це наша загальна громада.

Люди не дозволяли собі мріяти

Я був не готовий саме до цього - до колосальної пасивності населення. За час радянської влади у нас повністю вбили бажання щось робити і відповідати за село, за свою вулицю, за сміттєвий бак, який на ній стоїть. Люди звикли, що якщо загальне - то не моє. Наше село поділене на 21 квартал, по 30-40 будинків в кожному. Найактивніші люди в кожному кварталі допомагають мені. Так ось, коли ми перший раз зібралися і я запропонував озвучити людям свої мрії, на кілька хвилин запанувала тиша. Ні віри, ні бажань у людей не було. Люди все ще чекають, що поліпшення прийде "зверху". Від цього іноді опускаються руки.

"Наш староста виглядає ось так"

Фото: Ігор Матвій / Facebook

Але ж все просто: люди мріють, підбирають інструменти для втілення, доносять інформацію до влади. Таким чином, навіть маленька ідея знаходить реалізацію. Одного разу на зустрічі з жителями кварталу я розповів про плани залучення грошей швейцарського уряду для реконструкції водопроводу. Люди почали сміятися, вони не повірили. Тепер, коли гроші швейцарського уряду зайшли в наше село, люди вже не сміються, коли я їм розповідаю про плани залучення грошей американського уряду. Ми хочемо запустити в нашому селі суперпотужну фільтрувальну станцію. Чисту воду можна буде пити прямо з-під крана.

В результаті жителі села відкрилися назустріч один одному, в Viber-групах постійно йде обговорення, люди відстоюють свої проекти. Я впевнений, що існує величезна кількість механізмів, щоб життя людей ставало кращим. Один відсоток ідейних людей можуть зарядити десятьох активних, а всі інші підуть за ними.