Онук Полуботка і магнат: ТОП-5 імперських міфів про "криворізького Колумба" Олександра Поля

Керівник Південно-Східного територіального відділу Українського інституту національної пам'яті Ігор Кочергін розповів про знакові сторінки життя археолога і підприємця Олександра Поля
 

Онук Полуботка і магнат: ТОП-5 імперськи…

За  життя Олександра Поля (1832-1890 рр.) вважали і божевільним, і великим, а після смерті – створювали легенди і міфи про найвідомішого лобіста локальних перетворень того часу. Придворні історики царів, а згодом і радянських вождів, подекуди навмисно підганяли життєопис Олександра Миколайовича під ідеологічні шаблони. Сучасні ж краєзнавці спростували багато з таких міфів, зокрема, довівши, що він був "криворізьким Колумбом"

Півтора сторіччя тому немощеними вулицями провінційного Катеринослава паслися свині і гуси. У той час на Соборній горі міста жив дворянин Російської імперії Олександр Поль, завдяки енергії і завзятості якого за три десятиріччя переважно аграрна губернія перетворилася на потужний промисловий регіон. 

Олександр Поль попри те, що за життя не займав офіційних посад, залишив яскравий слід у історії. Він мав надзвичайний вплив на соціально-економічний розвиток регіону, завдяки його наполегливому лобіюванню розпочався промисловий видобуток руд Криворізького басейну, згодом з'явилося вище Гірниче училище, була побудована залізниця з перлиною всієї Російської імперії –  залізничним мостом через Дніпро. Поль ще за життя отримав звання Почесного громадянина Катеринослава, був відомим колекціонером древностей, опікувався численними освітніми і медичними проектами. 

Міф 1: Поль був онуком гетьмана Петра Полуботка

Якщо це було правдою, матері Олександра Поля на момент народження сина мало б бути більше 100 років. Поль народився на території сучасної Дніпропетровської області у 1832 році. Його мати, Ганна Полетика, справді була праправнучкою сестри гетьмана Павла Полуботка. Попри непряме рідство з Полуботками, саме факт спільного коріння з козацькою елітою потужно вплинув на його свідомість, перетворивши Поля на завзятого колекціонера місцевих артефактів. За життя Поль зібрав колекцію з 5 тис. предметів, які стосувалися рідного регіону і східної України від часів скіфів до XVIII ст.

Міф 2: Поль збирав свою колекцію древностей для земляків і нащадків

Насправді прямих нащадків у видатного катеринославця не залишилося – обидві його дитини померли у доволі ранньому віці. Напередодні своєї смерті Поль вів перемовини про продаж колекції як в російські, так і в іноземні музеї. Так, його друг Дмитро Яворницький писав, що за три місяці до смерті у 1890 році Поль отримав з Англії лист з пропозицією покупки частини колекції за 200 тыс. срібних карбованців. Втім колекцію, яку збирав довгі роки, Олександр Миколайович врешті не продав. Він раптово помер у віці 57 років, і долю зібраних артефактів згодом вирішила дружина Поля - Ольга.

Міф 3: Колекція Поля лягла в основу сучасного Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького

У будівлі Катеринославського комерційного училища, в якому зараз засідає Дніпропетровська обласна рада, у 1902 році був урочисто відкритий Обласний музей, який за 12 років по смерті Олександра Миколайовича Поля назвали його ім'ям.

Тривалий час вважалося, що ця колекція із самого початку лягла в основу фондів музею і стала так би мовити його зачатком. Втім, краєзнавці довели, що експонати, зібрані Полєм, перейшли до музею лише у 1912 році, тобто за 10 років після його відкриття. Саме тоді дружина Поля після довгих років умовлянь з боку Дмитра Яворницького нарешті дала згоду на передачу колекції.

Міф 4: Поль був успішним підприємцем і фінансував будівництво залізничного мосту 

Попри те, що Поль був дворянином, і до селянської реформи навіть мав з два десятки кріпаків, справжнім багатієм він так і не став. Невеликі кінний і скляний заводи, підприємство з вирощування свійської худоби не приносили грошей, які б покривали чисельні витрати Поля. Велику суму грошей він заробив лише один раз за життя: у 1881 році, коли продав французам концесію на володіння криворізькими землями з рудою, за що отримав більше 1 млн франків. Проте ці гроші він пустив на погашення боргів і чисельних закладних, на свої особисті справи. На думку істориків, Поль не вкладав власних грошей у громадські і суспільно важливі проекти, хіба що витрачався на дорогу і вартісний гербовий папір. У свій час він був класичним лобістом, який у "високих кабінетах" просував важливі інфраструктурні перетворення. 

І мав успіх. Зокрема, у 1884 році у Катеринославі відкрили міст Катеринінської залізниці, названий "мостом Імператора Олександра III" (зараз –  Амурський міст). Його звели за три роки і витратили понад 30 млн карбованців. Але грошей Поля там не було, і навіть не він першим запропонував ідею будівництва відомого на весь світ залізного мосту.

Міф 5: Поль відкрив поклади криворізьких руд

На думку істориків, відкривачем криворізьких руд взагалі важко назвати будь-кого, бо є підтвердження, що їх використовували ще скіфи. Саме тому Поля називають "криворізьким Колумбом", бо він відкрив те, що до нього вже було винайдене - по аналогії з Христофором Колумбом, який нібито винайшов Америку, яку насправді до нього вже відкрили вікінги.

Так, інші дослідники писали про криворізькі руди ще у XVIII ст., але саме Поль почав просувати ідею їх промислового видобутку, врешті поєднавши у Катеринославській губернії промисловий цикл "вугілля-руда-метал"  Міфом є і те, що нібито саме за часів Російської імперії регіон набув потужного розвитку. Насправді Поль безуспішно намагався достукатися до вищих кабінетів Петербургу з пропозицією вкласти гроші у початок промислового видобутку. Проте поклади криворізьких руд врешті зацікавили французів, бельгійців, англійців і німців, які інвестували валюту, повіривши в пропозиції видатного лобіста Поля. 

Олександр Поль став джерелом перетворень, завдяки якому населення відверто провінційного міста Катеринослав за півсторіччя збільшилося у десяток разів, тут з'явився перший вищий навчальний заклад - Гірниче училище (сьогодні – НТУ "Дніпровська політехніка"), залізниця з мостом і потужні промислові підприємства. Краєзнавці вважають, що Поль перетворював середовище навколо себе, йшов шляхом прогресу, був лібералом за поглядами і блискуче освіченою людиною.  Втім, наприкінці життя страждав від боргів і боявся безчестя банкрутства. Після смерті факти його біографії обрастали неточностями і легендами, які досі продовжують спростовувати краєзнавці і історики. Його ім’ям названі вулиці, проспекти і площі, у Кривому Розі и Дніпрі йому встановлені пам'ятники.

Фото: відкриті джерела

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Дніпро

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook