Як мер Дніпра Філатов "увімкнув форсаж" у гонитві за другим терміном

Філатов під виглядом своєї мрії обіцяє бюджетну децентралізацію на рівні міста. Звучить привабливо, але диявол криється в деталях. Звичайно, добре, щоб директори шкіл не ходили в мерію з простягнутою рукою за кожною партою, або чиновники гуманітарного департаменту не займалися закупівлями, щоб на ремонт внутрішньоквартальних доріг чи потреби ОСББ гроші виділялися не через оббивання порогів посадовців. Проте Філатов пропонує децентралізацію "керовану" – тобто гроші будуть виділятися людям з виборними посадами. А вибори – це завжди політика.

Свою ідею адмінреформи Філатов озвучив ще у жовтні минулого року, коли заявив, що ліквідація районних рад неминуча, це його ініціатива, і на наступних місцевих виборах депутатів райрад обирати не будуть. І ця ініціатива вже набуває реальних кроків. На останній сесії Дніпровської міської ради було затверджено рішення збільшити штат співробітників департаменту соціального захисту населення з 72 до 545 осіб вже з 1 квітня 2019 року. Це якраз ті люди, які сьогодні займаються питаннями соціального захисту у райрадах. Тепер ними будуть керувати у мерії.

Щодо самої ідеї адмінреформи, то Філатов бачить її так: "Я не хочу призначати директорів в кожний мікрорайон. Нам потрібно реальне, виборне самоврядування на місцях. Наприклад, комітети виборних з 3-5 осіб, обраних прямим голосуванням жителями. Нехай беруть гроші, освоюють їх і за них відповідають, – сказав він. – Нехай кожне селище і кожен мікрорайон отримає свої 3-10 мільйонів гривень з міського бюджету на дрібні поточні потреби і робить з ними, що хоче. Я хочу займатися великими інфраструктурними проектами, а не слухати цілу добу про ремонт внутрішньоквартальних доріг і депутатські "призначення". Одночасно, ми приберемо гіпертрофований вплив департаменту ЖКГ, який вже став некерованим монстром".

Отже, з одного боку, Філатов декларує, що хоче відігнати чиновників департаментів від бюджетного корита. А це не може не сподобатися людям, хоча боротьба з тими, ким сам керуєш, і здається дещо дивною. З іншого боку, мер обіцяє реальні гроші на потреби ЖКГ, а не кошти, які ховаються за титульними списками капітальних і поточних ремонтів, які зазвичай є великою таємницею. З великою долею вірогідності можна припустити, що якраз у передвиборчій рік, а скоріше з осені, деякі мікрорайони почнуть, скажімо, в рамках якогось пілотного проекту ці кошти отримувати. Навряд чи це буде повномасштабна акція – скоріше, своєрідний натяк, що так будуть жити усі, якщо збережуть лояльність до міського голови.

Проте головною проблемою залишається наявність цих самих грошей. І виступ Філатова на форумі "Від Крут до Брюсселя", де Петро Порошенко оголосив про свою участь у президентських виборах – це можливість вбити одним пострілом двох зайців. Це не лише демонстрація лояльності чинній владі в дусі "у кожному тролейбусі – заслуга Порошенка", а свідоме і раціональне використання впливового майданчику для просування своїх ідей.

Нагадаємо, що Філатов говорив про те, що доходи великих мегаполісів у відсотковому співвідношенні виросли менше, ніж доходи міст з населенням до 100 тис. людей, і великі міста стали пасинками децентралізації. Що у бюджет велики міст "постійно лізуть" чиновники з Мінфіну. Що децентралізація має спуститися нижче, а школи і лікарні треба зробити автономними. Що великим містам треба дати можливість позичати на зовнішніх ринках і випускати муніципальні бонди. Земельний кадастр повинен бути у міст, місцеве самоврядування повинно мати право адмініструвати місцеві податки. Екологічні гроші і екологічний контроль повинні належати територіальним громадам. Навіть треба дати територіальним громадам можливість регулювати гральний бізнес.

Тут одразу слід придивитися до диявола, що у деталях. Щодо доходів міст варто згадати наступний нюанс: окрім власних грошей, міста отримують ще й підтримку з держбюджету. І в тих, в кого бюджет був мізерний, вона дійсно дала найбільший приріст – у відсотках. Позаяк більші та заможніші населені пункти отримали менший приріст. Що, втім, і природньо, адже найбільше допомоги потребують найслабші.

Екоподаток зараз сплачується в держбюджет. І зрозуміло, що передача його на місцевий рівень відкриє додаткові простори для лобіювання інтересів великих платників, і потужного промислового Дніпра це стосується в першу чергу. З муніципальними бондами теж не все так однозначно: ті ж євробонди зараз реалізовується під досить високий відсоток, тобто є ризикованим видом фінансових запозичень, з яким ще може впоратися держава, а от чи впорається місто – те ще питання.

Отже, якщо навіть третина з заявленого стане реальністю, в руках у міського голови Дніпра опиниться чималий ресурс, зокрема фінансовий, який дозволить напередодні наступних виборів на посаду мати безаперечну перевагу перед конкурентами. Тож можна констатувати стратегічний хід Філатова з метою перемкнути увагу дніпрян з поточних проблем на кшталт ремонту нового мосту на більш суттєві питання. А оскільки у міськраді сьогодні немає дієвої опозиції, простір для маневрів просто безмежний. Тим більше, що ймовірні конкуренти за крісло мера не мають сьогодні на це ані часу, ані ресурсів.