Від Генплану до обвалу: Як змінювалася набережна у Дніпрі

Набережна Дніпра безперечно є найбільш культовим місцем на мапі Дніпра. Вона найдовша у Європі з протяжністю майже 23 км і складається з трьох частин – Набережної Заводської, Січеславської набережної та набережної Перемоги. У кожного з цих відрізків і своя історія, і свій колорит. Найбільш популярним місцем, звичайно, є Січеславська набережна, яка охоплює центр міста. Фонтани, ресторани, пішохідний бульвар – все це як магнітом притягує городян.

У полоні великої води

Щоправда, гордість Дніпра останніми днями стала предметом для обговорення з іншої причини. На ділянці від Кулі бажань до мосту на Монастирський острів спочатку стався один обвал набережної, а потім –інший. Місцева влада нарікає на шалені зливи, які майже кожного дня з початку червня атакують місто. Зважаючи, що набережна штучна, намивна, це викликає неабияку тривогу.

За словами заступника міського голови Дніпра Михайла Лисенка, відновлення зруйнованої набережної Дніпра планують завершити за декілька тижнів. Роботи коштуватимуть мінімум 2 млн грн: на набережній обвалилося перильне огородження, гранітна плитка, яка була вкладена на підпірній стінці з зовнішнього боку. "Звели її за радянських часів і на неї зробили спирання паркану. А після дощу пішло навантаження на цю плитку, вона не витримала і впала разом з парканом у воду", — сказав він.

Місто потерпає від повеней не вперше. Наприклад, вулицю Володимира Великого, яка неподалік набережної, затоплювало і 90 років тому, і сьогодні. Вирішити проблему із зливнівками поки ще не вдалося, хоча днями був оголошений тендер на ремонт саме в цьому районі. Понад 20 млн грн планують витратити на ці цілі.

Повертаючись до історії набережної слід зазначити, що думки про її будівництво були в голові місцевої влади дуже давно. У 1934 році навіть було ухвалене принципове рішення про її будівництво після того, як роком раніше ухвалили Генплан міста.

На набережній мали з’явитися монументальні будівлі. Місцева преса писала 7 листопада 1934 року: "В районі Коцюбинської та Ленінградської (зараз – Ярослава Мудрого, ред.) вулиць уже тепер розпочато спорудження найкрасивішої частини міста. Гранітної набережної, що захищатиме Дніпропетровськ від поводі. Вздовж нової набережної розмістяться квартали нових громадських споруд оригінальної архітектури – будинок Червоної армії, Радіотеатр, Аероклуб і таке інше".

Але партійне керівництво СРСР вважало, що для не курортного міста це велика розкіш. До Другої світової війни вдалося реконструювати лише кілька кварталів набережної у центрі, а потім було вже не до того. І все ж таки, у 1950-х оббивання порогів у Москві дало результат. Більш того, Нікіта Хрущов особисто відвідав місто, щоб подивитися, як ведеться будівництво найдовшої набережну у Союзі.

З цим пов’язаний кумедний нюанс. Оскільки будматеріали для набережної треба було возити на великі відстані, то уздовж берегової лінії проклали залізничні колії, щоб потягами возити усе необхідне для будівництва. А виникло побоювання, що генсек може перечепитися через колії, і заілізницю прибрали. А коли Хрущов поїхав, то поклали на місце.

"Тролейбус імені Брежнєва" і Куля бажань

У Леоніда Брежнєва амбіції були ще більші. Під час візиту до тодішнього Дніпродзержинська (зараз Кам’янське) він заявив, що має мрію, аби його рідне місто з Дніпропетровськом поєднала єдина набережна, а по ній ходив тролейбус. Навіть для радянської гігантоманії побудувати набережну такої довжини майже не реально – відстань між двома містами майже 50 км. Тому у 1960-х роках набережна виглядала, все ж таки, як зона відпочинку, а не транспортна артерія.

Амбіції довелося приборкати, хоча набережну зробили на тодішній час за останнім словом науки і техніки, побудувавши, у тому числі, колектор, який був стратегічною артерією для міста. Наступна активізація реконструкції Січеславської набережної припала вже на 2000-ті роки за часів мерства Івана Куліченка. Тоді з’явилася і Куля бажань, яка швидко стала місцем зустрічі молоді. Згодом пішохідну частину виклали плиткою, і до цього літа жодних проблем не виникало. Хоча і кидається в очі, що раніше набережна нехай і не була такою модерновою, але виглядала більш зеленою.

Проте час не стоїть на місці, і сам час нагадав, що набережна міста потребує не тільки декору і осучаснення, але й укріплення і догляду.

Фото: Блог Артема Костюка