Від "Дніпро-Арени" до "Менори": Як за 30 років змінився Дніпро

За роки Незалежності Дніпро значно омолодився, але не втратив шарму і любові містян

Від "Дніпро-Арени" до "Менори": Як за 30…

За останні 30 років Дніпро змінився настільки, що покоління, народжене за часів Незалежності, вже не вірить, що колись не було метро, найвідомішої недобудови – готелю "Парус", не було супермаркетів чи величезних торгівельних центрів, де вони сьогодні проводять час. Навіть маршруток було лише кілька, а проїхатися ними було справжньою пригодою. І, найголовніше, 30 років тому у міста була інша назва – Дніпропетровськ, якої воно позбулося у 2016 році.

За роки Незалежності змінилися вулиці і квартали, з’явилися нові площі і фонтани. Щось зникло. Але незмінною залишилася любов дніпрян до свого міста. Тому пропонуємо згадати знайомі ракурси міста, які за ці часи змінилися.

Автовокзал

На початку 1990-х тих, хто завітав до міста на автобусі, зустрічав центральний автовокзал, який стояв майже навпроти залізничного вокзалу. І це була не просто будівля, а справжній витвір мистецтва легендарного архітектора Дмитра Щербакова. Саме йому було довірено у повоєнні роки відновлювати центральний проспект нинішнього Дніпра, він брав участь у побудові Привокзальної площі, будівлі Дніпропетровської обласної ради і в інших великих проектах.

Автовокзал з’явився на світ у 1966 році і на той час вважався прогресивним витвором архітектури, оскільки його конструкція передбачала велику кількість вікон при простій геометрії, що забезпечувало багато природнього світла у будівлі. Але на початку 1990-х тодішній губернатор області Павло Лазаренко затіяв гігантський проект нового автовокзалу, який розташувався за кілометр від старого. У 1993 році він вже став центральним, а старий автовокзал знесли. Тепер на цьому місці торгівельно-виставковий центр "Слов'янський".

 

трамвай дніпро

трк словянський

Кінотеатр "Родіна"

Саме від старого вокзалу починався проспект Дмитра Яворницького (тоді –  Карла Маркса). І якщо пройти півтора кілометри повз знаменитий ринок "Озерка" аж до парку Глоби, то дістаєшся місця, де десятиріччями призначали побачення закохані, де любили проводити дозвілля мешканці різних районів міста. Це – кінотеатр "Родіна".

Тривалий час він був найстарішим кінотеатром міста і вів свій відлік з 1909 року. За радянської влади він називався спочатку "Червоний факел", потім "Рот-Фронт" і слугував паралельно і як концертний майданчик, де виступав, зокрема, Леонід Утьосов. Під час окупації міста німцями в часи Другої світової кінотеатр перейменували на "Атріум", а вже після Другої світової війни він отримав назву "Родіна".  Пережила ця будівля і велику пожежу у 1972 році: її відновили і, більше того, встановили там акустичну систему, яка на той час вважалася найкращою в СРСР.

За часів Незалежності почалися суперечки навколо самої будівлі і зрештою кінотеатр зник, а на його місці з'явився ресторан-броварня.

Пам'ятник Полю

Рухаючись далі у напрямку Дніпровської міської ради, підходиш до пам'ятника першому почесному громадянину міста Олександру Полю.  Ідея встановити пам'ятник розглядалася ще на дворянських зборах міста Катеринослава у 1889 році. Його хотіли увічнити за те, що він "вдихнув нове життя у місто". Проте реалізований задум був лише у 2002 році, а до того на місці монумента був фонтан.

Пам'ятник Полю

Пам'ятник Полю фото

Фонтан біля ЦУМу

Історія ще одного фонтана досі викликає жваве обговорення у громаді Дніпра. Йдеться про знаменитий фонтан біля ЦУМу. Історія його появи фонтану досить прозаїчна - на початку 1970-х років у Дніпрі реконструювали ЦУМ, заодно і збудували фонтан. Це було вдале рішення, оскільки його облаштували між двома великими магазинами: з одного боку – Центральний універмаг, з іншого – "Дитячий світ". Тож якщо родина вибиралася на закупи, то "одним махом" відвідувала обидва торгівельні заклади, після чого могла відпочити або роздивитися обновки під музику води. Тут же збиралася і молодь, яка потім йшла у кіно чи прогулятися проспектом.

Проте міська влада вирішила у 2011 році знищити фонтан. Формально – через будівництво метро. Але в якості компенсації встановили французьку карусель. Так і зникло місце, яке потрапило в епізод у популярному радянському фільмі "Вийти заміж за капітана".

Фонтан біля ЦУМу

Фонтан біля ЦУМу фото

Європейська площа

Одразу за фонтаном, якщо йти у бік набережної, починалася вулиця Миронова, яка тривалий час служила "базарним рядом". Тут завжди чимось торгували – як легально, коли місцева влада оголошувала ярмарок, так і нелегально. А ще тут навіть зупинки маршруток були. Місце, прямо скажемо, з естетичної точки зору було не дуже привабливим, аж поки тут не почалася реконструкція.

Тепер тут Європейська площа – пішохідна зона, по боках якої розташувалися торгівельні центри і магазини. 

Європейська площа

Європейська площа днипро

Фестивальний причал

Якщо перетнути Європейську площу, а потім повернути праворуч у бік цирку, там вже і набережна. Це окрема гордість мешканців міста. її будівництво почалося ще у 1934 році, до того вздовж річки Дніпро був звичайний склад деревини. Основні роботи проводилися на набережній вже у 1960-1970-ті роки. Але й сьогодні вона реконструюється в районі житлового масиву. Уздовж набережної багато культових місць, але найпопулярніше – це Фестивальний причал з Кулею бажань.

Виник він під час реконструкції набережної в районі Нового мосту у 2005 році. Саме тут – улюблене місце тусовки молоді, саме тут на День міста та інші свята проводяться концерти і різноманітні заходи.

Готель "Парус" і річковий порт

З набережної – хоча, насправді, майже з будь-якої точки Дніпра – видно той самий найвідоміший довгобуд міста, готель "Парус". Його будівництво почалося ще у 1975 році, і на втілення проекту у життя було виділено 10 млн радянських карбованців, що на той час було шаленими грошима. Втім, у 1995 році роботи остаточно зупинилися. З тих пір територія стала сумнозвісною, оскільки притягує до себе екстремалів-підлітків, які неодноразово тут гинули і травмувалися після падіння з висоти.

За нинішньої міської влади озвучували ідею підірвати готель. "Добудовувати його недоцільно. Швидше за все, ми будемо його підривати. Його можна епічно підірвати. Тим більше, ми проводили офіційні переговори з каналом "Діскавері". Коли підривають знакові об'єкти, вони приїжджають, і канал навіть фінансово в цьому бере участь", – заявив заступник міського голови Дніпра Михайло Лисенко. Але цим планам втілитися у життя не судилося.

Якщо досліджувати, як змінився Дніпро за останні три десятиріччя, то готель "Парус" треба розглядати у комплексі з новою будівлею річпорту, яка з'явилася незадовго до отримання Україною Незалежності.

"Дніпро-Арена"

На початку 1990-х було ще одне місце на мапі Дніпра, яке притягувало до себе місцевих мешканців, наче магніт. Це стадіон "Металург". Але люди йшли сюди не на спортивні змагання, а за обновками. Бо тут був найбільший комерційний ринок. Тут можна було придбати геть усе.

Проте у 2005 році стадіон почали демонтувати, а на його місці – будувати нову арену під ЄВРО-2012. В нього вклали 65 млн євро. Як виявилося, підрядникам заборгували велику суму, і цей борг не в останню чергу призвів до санкцій, які призвели ФК "Дніпро" до банкрутства. Як відомо, Дніпро так і не був затверджений у якості міста, де проводилися матчі європейської першості. Формально – через проблеми з аеропортом, які існують і на теперішній час.

Алея загиблих героїв

За кілька кварталів від "Дніпро-Арени" розташована будівля Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі сквером. За радянських часів перед входом на площу був барельєф Леніна. Але у 2014 році він був демонтований.

12 травня 2017 року в цьому сквері відкрили Алею загиблих героїв. Алея пам'яті – це парковий комплекс зі скляних стел, на яких розміщені світлини понад 500 загиблих в АТО та на Майдані мешканців Дніпропетровщини. При виготовленні стел використано подвійний друк фото на склі та інноваційну зоновану підсвітку. На Алеї також можна буде побачити фото з передової.

"Менора"

Хоральна синагога "Золота Роза" була збудована у 1852 році, проте закрита радянською владою у 1929 році. З тих пір під що тільки її не віддавали. Були часи, коли культове місце використовували як складське приміщення для швейної фабрики. Наприкінці 1980-х – початку 1990-х вихідними тут збиралися філателісти.

У 1996 році іудейська громада добилася повернення синагоги, у 2000 році її реконструювали. А згодом плани стали ще більш грандіозними. "Золота Роза" залишилася, але за нею виріс найбільший у світі єврейський комплекс "Менора", частиною якого вона стала. Площа комплексу – понад 50 тис. кв. м. Там розташований, зокрема,  музей "Пам'ять єврейського народу і Голокост в Україні".

З'їзд з Нового мосту

Ще 30 років тому, перетинаючи Дніпро Новим мостом з лівого берега на правий, складалося враження, що ти потрапляєш не у центр міста, а в якийсь занедбаний район. Старі напіврозвалені будинки псували враження про цю частину міста. Такі будинки є і сьогодні, але вид мегаполіса все ж таки бере своє. Це є загальною тенденцією сьогодні для всього міста: пам'ятати про минуле, але рухатися у майбутнє.

Фото: Томас Фішер, сторінка "Історія у фотографіях: Катеринослав – Дніпропетровськ" у Facebook, блог Артема Костюка.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Дніпро

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"