Як підприємство Ахметова займається "екотероризмом" у Дніпрі

Одна з найстаріших немодернізованих теплоелектростанцій Європи, Придніпровська ТЕС, є одним з найбільших забруднювачів повітря у Дніпропетровському регіоні. Роками це підприємство не виконує у повному обсязі взяті на себе екологічні зобов'язання зі встановлення систем пило- і газоочищення викидів. Зважаючи на те, що "Придніпровка" розташована у межах обласного центру, який має майже мільйонне населення, безвідповідальність керівництва ДТЕКу інакше, ніж "екотероризмом", не назвеш.

Вже з першого січня 2018 року підприємство "ДТЕК Придніпровська ТЕС" мало б у десять разів зменшити викиди пилу, у п'ять разів – викиди сірки, удвічі – викиди азоту у атмосферне повітря. Але замість того, аби виконувати зобов'язання, енергетики корпорації Рината Ахметова хочуть отримати в Міністерстві екології та природних ресурсів новий дозвіл, який дав би їм змогу і надалі не витрачатися на дороговартісні очисні споруди. Аби його отримати, за процедурою, можуть проводитися громадські слухання і збиратися скарги громадян для розгляду у міністерстві. Дивно, але раніше така процедура носила формальний характер, не викликаючи громадського резонансу.

Втім, у нинішньому році група екоактивістів, частина з яких мешкає у безпосередній близькості до труб ТЕС, з яких у буквальному сенсі на голови городян сиплеться попіл, взялася протидіяти безвідповідальній політиці ДТЕКу. Широкого розголосу набула інформація, що попри завіряння керівництва про встановлення очисного обладнання на частину енергоблоків, це лише напівміри зі зниження показників концентрації шкідливих викидів. Бо на чотирьох з п'яти енергоблоках підприємство не збирається очищувати викиди від газів взагалі аж до самого виводу їх з експлуатації у 2027 та 2034 роках. Тож стають зрозумілими причини недопуску представників екологічної інспекції на територію "Придніпровки" і пробуксовування впровадження постійного екомоніторингу викидів підприємства.

Активісти почали стукати у всі двері, дійшли до Міністра екології, і Придніпровська ТЕС у 2017 році так і не змогла замінити чинний дозвіл, яким передбачене термінове зниження викидів, на новий, який би дозволяв продовжувати "димити" великими концентраціями шкідливих речовин. Вочевидь, керівникам станції було б найзручніше ще з десяток років "вибивати" собі дозволи на "закопчення" атмосфери, поки працюючі енергоблоки не добігли б кінцевого строку експлуатації. Тим самим бенефіціари енергокомпанії зекономили б мільярди гривень на газоочищувальних фільтрах, залишаючи поза увагою здоров'я містян.

Недооцінювати шкідливість для здоров'я диму з труб "Придніпровки" не варто: мікрочастки продуктів згоряння одразу не осідають на землю, а вітром розносяться на десятки кілометрів, неодмінно потрапляючи на шкіру і у дихальні шляхи, у воду і ґрунт. На сьогодні на повну потужність працюють енергоблоки, які у минулому році помпезно перевели з антрациту на вітчизняне "газове" вугілля. Фільтри на цих енергоблоках мають вік у чотири десятки років і можуть бути замінені на пиловловлювачі протягом трьох років. Але про встановлення фільтрів, які б вловлювали шкідливі гази, поки, вочевидь, взагалі не йдеться.

На додачу до цього існують ще відвали відходів ТЕС, які за нинішніх темпів утилізації будуть лише збільшуватися. Зольні шлаки, яких вже накопичилося 11 млн тонн, отруюють ґрунт, підземні води, а прилегла до них річка Шиянка майже "вмерла".

"Придніпровка" не тільки виробляє електроенергію, яка постачається у єдину енергосистему України, вона ще є джерелом опалення і гарячої води для лівобережних районів Дніпра. Цей факт використовують маніпулятори, які зазначають, що вимоги екоактивістів призведуть до банкрутства підприємства, через що без тепла і гарячого водопостачання залишаться десятки тисяч мешканців міста, а без роботи – понад тисяча працівників станції. Навряд чи слід вважати, що ДТЕК, як частина вертикально інтегрованої корпорації Рината Ахметова СКМ, за бажання не знайшла б ресурсів для встановлення очисного обладнання, взявши на себе таку важливу місію, як забезпечення екобезпеки регіону.

Як зазначають екоактивісти групи "Save Dnipro", вартість однієї лондонської квартири Ахметова могла б покрити придбання 50 необхідних фільтрів. А таких для "Придніпровки" необхідно тільки три.

Питання чистого довкілля, вочевидь, мало б бути першочерговим і для міської, і для обласної влади. Чиновники від екології і охорони здоров'я начебто б зобов'язані у такій ситуації бити у набат і застосовувати усі доступні важелі впливу до підприємства-порушника.

Але поки повільна бюрократична махина працює у звичному темпі та за зручними для монополістів алгоритмами, лише широкий розголос і політична воля урядовців можуть врятувати найбільш неблагополучний у екологічному плані регіон України від "вбивчих" наслідків виробництва енергії.

Фото: Save Dnipro