"Водний" бунт у військових містечках на Дніпропетровщині оголив "децентралізаційну" проблему

Побудована за радянських часів в курортній зоні Новомосковського району, в оточенні річок і лісових масивів інфраструктура військових містечок за відсутності капремонтів почала "сипатися", а з розгортанням військових частин у Черкаському та Гвардійському після початку російської агресії ситуація ще ускладнилася через збільшення навантаження на мережі.

Діряві водогін і каналізація, зношене електрообладнання фактично зробили заручниками майже тисячі родин військових і місцевих мешканців. Вже не перший рік з початком підвищеного літнього розходу води для поливу у водогоні починається череда потужних проривів, через що місцеві мешканці залишаються без води у кранах. Проблема не вирішується роками, водогін вже у прямому сенсі нагадує решето, а про капітальний ремонт не йдеться, бо немає навіть проекту капремонту.

Цього року проблема повстала настільки гостро, що якщо до осені не вжити заходів, то люди залишаться не тільки без водопостачання, а навіть без опалення. Обурені військові дзвонять з АТО до сільських рад і вимагають допомогти їхнім рідним, які страждають у спеку від відсутності води і забитої каналізації. У зневоднених містечках можна побачити саморобні системи подачі води у будинки на кшталт тих, що використовувалися у прифронтових районах у 2014 році.

Звичайно, місцеві неодноразово зверталися до районної і обласної влади, перекривали трасу і влаштували мітинг під ОДА. У 2016 році третина 50-кілометрового магістрального водогону була відремонтована, інша частина все ще потребує капітального ремонту.

Коли чиновники зрозуміли загрозу зриву опалювального сезону у місцях дислокації військових, нарешті згадали про покинуті скважини, які розташовані на території Міноборони. Втім, владна вертикаль радянського зразка показує свою неповороткість у вирішенні проблем населених пунктів, навіть військових. Мешканці готові організувати об'єднану громаду, адже Гвардійське і Черкаське є чи не найпотужнішими донорами надходжень до районного бюджету. Але поки ситуація така, що накопичені комунальні проблеми без допомоги обласного і навіть центрального бюджетів не вирішити.

На зустрічі учасників "водного бунту" з головою Дніпропетровської облдержадміністрації Валентином Резніченком він пообіцяв відновлення водопостачання до кінця тижня, і підготовку проекту капремонту водогону до жовтня цього року.

Втім, зрозуміло, що ці обіцянки тримаються на "доброму слові" і надії, що знов не стануться великі прориви. Вже не для кого не секрет, що водогін "латають" дерев'яними чопами.

Тимчасове підвезення води для мешканців ускладнюється ще й тим, що у сусідньому Новомосковську теж проблеми з водопостачанням через борги водоканалу. Тож, воду везтимуть аж з Дніпра.

Є і конспірологічна версія проблеми. Нардеп Андрій Денисенко у "Фейсбуці" написав, що "Люди переконані, що ця проблема має політичне підгрунтя, пов‘язуючи її з народним депутатом Нестеренком, який, на їхню думку, мститься за небажання мешканців цих селищ приєднуватися до патронованої ним Новомосковської ОТГ".

І хоча як такої Новомосковської ОТГ не їснує, оскільки у районі утворилися лише Перещепінська і Піщанська ОТГ, свого бажання запровадити окрему об'єднану громаду мешканці зневоднених містечок не приховують. Нестеренка, в свою чергу, вже давно називають "хазяїном района", і вважають майже безмежним його вплив на Новомосковську міськраду і району владу. За збігом, нардеп, який обирався по цьому округу і є представником президентської партії, мовчить про кричущі проблеми виборців, через які чисельні захисники на передовій у буквальному сенсі втрачають спокій.