ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Трансатлантичне волонтерство дніпробандерівців

Українці у США відправляють в Україну півмільйонні партії медичного обладнання: продають власні автівки, передають весільні кошти, влаштовують аукціони
Depo.
19 липня 2015 18:00
ФОТО: depo.ua
Трансатлантичне волонтерство дніпробандерівців
Трансатлантичне волонтерство дніпробандерівців

За останні півроку в дніпропетровські лікарні доправляють уже другий контейнер із хірургічним обладнанням із США. Проектом "Support hospitals in Ukraine" (Підтримка лікарень в Україні) на іншому континенті опікуються двоє українців: Віталій Дубіль з Дніпропетровська та Павло Федоренко з Запоріжжя.

У лютому їх перший 40-футовий контейнер, повний хірургічного обладнання та медичних матеріалів, доставили до дніпропетровської лікарні ім. Мечникова та центрального військового госпіталю. Загальна ринкова вартість обладнання у США склала близько 450 тис.доларів. На середину серпня Дніпропетровськ очікує доставки другого подібного контейнера.

Трансатлантичне волонтерство дніпробандерівців - фото 1

Віталій живе у Вашингтоні вже три роки. Із Дніпропетровська в США його привело навчання в Університеті Техасу за стипендією Едмунда Маскі. Згодом він отримав запрошення і зараз працює у великій організації в сфері міжнародного розвитку. Він розповів, що об'єднує українців в Америці, які зусилля доклали, аби допомагати Україні і чи відрізняється волонетрство в США від такого в Україні. 

- З чого почався ваш проект?
- У Вашингтоні, як і в інших великих містах Північної Америки, є осередки української громади, яка тримається разом. Але під час Євромайдану значно більше людей стали приходити на наші протести з проханням до американського уряду підтримати український народ, с початку у боротьбі з режимом Януковича та пізніше у військовому конфлікті на сході України. Саме на цих регулярних протестах ми з багатьма і познайомилися.

З перших днів протестів на Євромайдані, українці у США активно включилися в протестний рух і збір допомоги - грошей, одягу, взуття, тощо, які направлялися в Україну. На одному із таких протестів ми познайомилися з Пашею і пізніше вирішили започаткувати цей проект, коли почалися військові дії. Було зрозуміло, що в Україні велика нестача медичного обладнання і витратних матеріалів, були певні ідеї і ми вирішили їх втілити у життя. Через деякий час, за допомогою спільних знайомих, ми вийшли на Дженні Мартін, яка керувала подібним проектом в Техасі і вирішили об'єднати наші зусилля. Дженні раніше займалася допомогою Кенії та Україні. Вона просто звичайна американка, волонтер. Важливу роль у запуску нашого проекту також відіграла зареєстрована у Нью-Йорку Громадська організація "Razom for Ukraine".

- Хто такий Павло, як ви з ним зустрілися?
- Він українець з Запоріжжя, який також проживає та працює у Вашингтоні. В Америці він уже 15 років, два з яких працював в Україні. Раніше, коли він був студентом, Павло проходив стажування в медичному закладі, де розробляв бізнес-план організації. Тому він знав, що є організації, які відправляють по всьому світу медичне обладнання. Цей досвід дав нам певні ідеї, які ми потім реалізували у нашому проекті.

- Що вас зблизило під час Євромайдану?
- У нас серце з Україною. Всі наші рідні, друзі знаходяться вдома, тому для нас те, що відбувається в Україні - в наших серцях. Кожен шукає можливостей допомогти рідному народу та рідній землі. Я знаю багато ініціатив у Штатах, які не тільки медичне обладнання, але багато відправляють одягу, взуття, медичні препарати для зупинки крові при пораненні для хлопців на сході України, іграшки для дітей, приймають тут поранених та багато іншого. 

Якими були ваші перші дії? 

- У нас не було досвіду реалізації таких великих гуманітарних проектів, то ми все починали з нуля - наробляли всі контакти, шукали різні варіанти по логістиці, збиранню грошей, розмитненню, крок за кроком проходили цей шлях.
Багато з ким я спілкувався, хотіли допомагати Україні - не тільки українці, але й американці, канадці, проте не знають, як.

Було обмаль відомих та надійних проектів, про які знали неукраїнці, та яким можна довіряти. Наша мета була - допомогти Україні, максимально активізувавши ресурси, які ми можемо збирати серед неукраїнців, тому що в української громади вже були досить вичерпані ресурси, - з початку Євромайдану дуже багато грошей і підтримки надавалося в Україну. Ми в першу чергу фокусувалися на неукраїнцях - американці, канадійці та представники інших націй і, звичайно, українська громада надала велику допомогу.

- Чому вирішили допомагати саме медичним обладнанням?
- Коли почалися військові дії на сході, було зрозуміло, що медичного обладнання дуже бракує у наших лікарнях. Особливо хірургічного обладнання, яке конче потрібно для лікування поранених хлопців під час бойових дій. Я сам з Дніпропетровська, у мене там родина, друзі, сестра-лікар. Я знаю по спілкуванню з ними, наскільки критична ситуація з цим. Оскільки Дніпропетровськ був і є найбільшим медичним центром в Україні наближений до зони АТО, куди доставляють поранених, то ми вирішили сфокусуватися на ньому. До того ж в українських ЗМІ курсувала інформація про величезну кількість поранених, та лікарні не справляються, оскільки у них обмежені ресурси. Ми контактували з лікарями напряму, питали, що їм потрібно, потім перевіряли наявність по базах даних Project C.U.R.E., організації, яка нам надає медичне обладнання, і потім відправляли саме те, що потрібно лікарням. Ми не відправляли аби щось, а відправляли конкретно під замовлення лікарень.

Українські лікарі - герої, вони роблять титанічну роботу. Ми просто робимо свою маленьку справу, щоби допомогти їм у їх величній роботі.

- Який відгук на свою ініціативу ви побачили?
Відгук був дуже добрий. Звичайно, коли започатковується новий великий проект, є певна недовіра, оскільки потрібно показати результат. Для першого контейнера ми збирали свої особисті гроші, просили друзів, друзів наших друзів, колег, - всіх, хто знали нас особисто та довіряли. Збирали по 20, 50, 100 доларів - хто скільки міг дати.

Коли доставили перший контейнер, то стало вже легше, - люди бачили конкретні результати, їм було вже легше повірити в нашу ініціативу. Від ГО "Разом" ми отримали чек на 10 тис. дол. Крім того, ми отримали чек ще на 15 тис.дол від благодійників з Техасу, на яких нам допомогли вийти у Project C.U.R.E. Ну і звичайно, десятки та сотні інших доброчинців, які підтримали наш проект своїми внесками, без яких би ми не змогли реалізувати наш проект.

Трансатлантичне волонтерство дніпробандерівців - фото 2

Я знаю, що багато друзів давали не прям всю зарплатню, але суттєві суми. Наприклад Павло, порадившись з дружиною, продав авто і частину грошей - 5 тисяч доларів - віддав на наш проект.

- Були якісь інші несподівані способи збору грошей?
- Моя знайома з Вашингтону мала весілля. Вони з чоловіком попросили всі весільні подарунки давати грошима, які потім передали нашому проекту на відправку другого контейнеру. Мій добрий друг з Каліфорнії, Юрій Брунець, погодився подвоювати кожну суму, яку дадуть його друзі на наш проект.

12 жовтня 2014 "Океан Ельзи" проводив концерт у Нью-Йорку. Тоді у них було турне в Північній Америці на честь 20-річчя колективу. У мене були два квитки на концерт. Ми вже саме започаткували план дій, головне - не вистачало грошей. Я виставив квитки на аукціон, з умовою, що всі отримані гроші підуть на підтримку нашого проекту. До аукціону підключилися українці та вихідці з пост-радянських країн: білоруси, грузини, росіяни, але в більшості українці. Один квиток купили за 500 доларів, оригінальна ціна якого була 80 доларів. Його викупив наш хлопець з Харкова, який зараз живе в Нью-Йорку.

- Чи правильно розумію, що ви збираєте і відправляєте техніку, яка вже була у вжитку?

- Так. В Америці є стандарти, за якими, наприклад, рентген чи сканер пропрацював кілька років, його вже мають списати, хоча це обладнання може ще довго працювати. США багата країна, і багато витрачають на обладнання для індустрії здоров'я. Коли я був у Дніпропетровську і спілкувався з нашими лікарями, вони казали: "Ми такого медичного обладнання ніколи не бачили і для нас було би за щастя його мати". Також, коли хірург в США проводить операцію, у нього має бути стандартний комплект, приміром, з 20 скальпелів, ножів тощо. Він може використати два-три, а інші викидають. В Штатах є організації, які збирають таке вживане обладнання і витратні матеріали (перев'язочні, хірургічні інструменти тощо) і відправляють по всьому світу до країн, де у ньому є потреба. Ми взяли це за модель нашого проекту. Таким чином, економічний ефект від проекту просто феноменальний - на 1 долар донорських грошей ми в Україну відправляємо обладнання на 22-25 доларів. Звичайно, все перевіряється по кілька разів до відправки. Воно не прострочене та ним можна ще довго користуватися.

- В такий спосіб Project C.U.R.E. займається допомогою країнам третього світу. Тепер в цьому списку і Україна...

- Зараз в Україні ідуть маштабні військові дії. Тому я не бачу нічого проблемного в тому, що ми отримуємо допомогу. Головне, що ми відправляємо це нашим лікарням, які лікують наших хлопців військових та добровольців з зони боїв.
З українською митницею бувають проблеми.

- Чи не склалося у вас відчуття, що зібрати допомогу легше, ніж її доправити?

- Чесно скажу, розвантаження нашого першого контейнеру пройшло неймовірно швидко лише за шість годин! Для України це просто феноменально швидко. Це те місце, де ми отримуємо допомогу від зареєстрованого у Києві Всеукраїнського культурно-просвітницького центру "Нове Життя" , вони повністю взяли на себе розмитнення та проходження всіх дозволів, та зробили це неймовірно ефективно. Я думаю, що під час боїв на сході, також сильно змінилася ситуація на митниці та інших державних органах, вони почали з більшим розумінням ставитися до таких гуманітарних проектів.

До того ж, ми розмитнювали наш перший контейнер у Києві, оскільки у Одесі створюється багато перешкод, про що ми чули від інших схожих проектів. Тому ми дали зі своєї кишені трохи більше грошей, витратили трохи більше часу для транспортування через Європу, але у Києві все дуже добре пройшло.

- Чи відрізняється волонтерство в США від того, як це відбувається в Україні?

- Ми такі ж самі українці. Над нашими проектами ми працюємо у вільний час від роботи або навчання - обідні перерви, вихідні, вночі. У нас ті ж самі проблеми та клопоти.

- Вам відомо, як передане вами обладнання вже допомогло лікарням?

- Мені розповідав лікар-хірург Максим Кутовий, лікар-хірург з лікарні Мечнікова, що витратні матеріали були досить швидко використані. Їм продовжують служити прилади для вимірювання показників і життєзабезпечення. Реанімаційні ліжка значно покращили умови перебування важкопоранених у відділені інтенсивноі терапіі та будуть ще довго використовуватись, сподіваємося у мирних умовах. Передане обладнання дозволило оптимізувати роботу з великим потоком поранених.

- Чи ви будете розширювати допомоги на інші лікарні?
Якщо більша частина обладнання першого контрейнера була надана у військовий шпиталь у Дніпропетровську, то другий контейнер, який зараз на шляху до України, буде в більшій частині переданий лікарні Мечникова. Тут будуть рентгени, УЗД та багато іншого коштовного та необхідного обладнання на оціночну вартість у США - 680 тис.дол. Наш третій контейнер, який розраховуємо зібрати і відправити восени, ми плануємо передати у різні лікарні Дніпропетровська та Запоріжжя, які не отримали допомогу від перших двох контейнерів.

- Чи були твої бітьки, рідні, включені в події Майдану, допомозі на сході? 

Під час війни батьки разом з колегами ініціювали і зібрали великий бус різних харчів, одягу, коли були активні дії на сході. Розказували, що ледь не годину чекали, коли інші розвантажаться. Пишаюся моїми земляками з Дніпра, як змінилося місто. Я спілкуюся з багатьма укранцями тут, звичайно більшість із західної України, але вони кажуть, - що Дніпропетровськ - це перше місто зараз в Україні, дніпробандерівці.