Коломойський і "Дніпро": Продати не можна врятувати

Чутки навколо ймовірного продажу "Дніпра" олігархом Ігорем Коломойським розділили навіть у самому Дніпропетровську вболівальників на дві групи. Перші вважають, що це призведе до загибелі клубу. Інші впевнені, що нарешті клуб отримав шанс перейти у власність до людей, які будуть його розбудовувати, а не тримати у якості розмінної монети для вирішення питань, не пов’язаних із футболом.

Але якщо абстрагуватись від політики, то вимальовується картина, яка демонструє дилему Коломойського – по старому жити вже не можна, а по новому ще не пробували. І вірогідність того, що олігарх позбавиться клубу, прямо пропорційна тому, чи вдасться йому пристосуватися до нових правил гри у європейському футболі. Для людини, яка сама звикла встановлювати правила, це не просто.

УЄФА встановив чіткі правила фінансового fair-play: клуби мають заробляти більше, ніж витрачають. Саме заробляти, а не підкидати грошенят на те, щоб звести кінці з кінцями. І карають за це жорстко навіть ті клуби, бюджет яких у десятки разів більший, ніж у "Дніпра". І хоча сам УЄФА та його президент потрапили у низку корупційних скандалів, це трохи інша історія – геополітичного масштабу.

Днями голова Російського футбольного союзу Віталій Мутко прямо заявив, що 90% фінансування місцевих футбольних клубів – це бюджетні кошти. В Україні такої розкоші держава собі дозволити не може, все в руках олігархів. Зважуючи на ситуацію в обох країнах, Мішель Платіні заявив, що для країн колишнього СРСР у плані фінансового fair-play буде діяти перехідний період, протягом якого будуть застосовуватися більш м’які вимоги до фінансової прозорості. Тому в Коломойського є останній шанс або вийти на прибуток у веденні футбольного господарства, або виставити "Дніпро" на продаж. Бо навіщо Коломойському команда, яка грає тільки в Україні?

На Заході футбольні клуби заробляють на спонсорських контрактах, на продажу атрибутики, квитків на матчі і продажі гравців. В Україні, крім останнього, сподіватися нема на що. Але якщо Ринат Ахметов навчився вигідно торгувати футболістами, то власник дніпрян - ні. Джерела у "Дніпрі" стверджують, що процеси у клубі йдуть і, перш за все, у плані організації менеджменту. Але до чого дійде врешті, нікому не відомо.

Інформацію про те, що колишній спортивний директор "Металісту" Євген Красніков, якого свого часу було дискваліфіковано за організацію договірного матчу, може прийти у "Дніпро", можна вважати справжньою сенсацією. Майже два десятиріччя за усі трансфери у команді відповідав Андрій Стеценко – довірена особо Коломойського. І його позиції у клубі виглядали міцнішими, ніж система освітлення на "Дніпро-Арені".

Але Краснікова вважають найкращим футбольним менеджером в Україні. Його робота - не тільки знаходити перспективних гравців, яких можна згодом продати з наваром. Передусім, в нього є вміння так працювати з цими гравцями, передусім легіонерами, що вони хочуть прогресувати. А це дуже важливо. Нещодавно агент колишнього форварда "Дніпра" Ніколи Калініча зізнався, що футболісту дуже подобався мікроклімат в колективі, але ставлення керівництва клуба до гравців настільки жахливе, що хорват при першій нагоді збіг з клубу, погодившись на зниження зарплати.

До речі, за істерією з приводу можливого продажу "Дніпра" мало хто згадує, що Коломойський у різні часи часто виявляв готовність продати клуб. Як тільки у вболівальників виникали претензії до гри команди чи окремих трансферів, олігарх одразу ж казав, що він би і радий був продати, але бажаючих купити не видно. Так, можна це сприймати, як гру на публіку, але сьогодні Коломойському не до жартів. В клуба величезні борги, і купувати клуб, аби їх гасити з власної кишені, а потім ще інвестувати – дурних нема. І Пінчук в цій ситуації виглядає не найкращим рятівником.

Якщо раніше можна було вдатися до улюбленої тактики затягування судів по цих боргах навіть на міжнародному рівні, то тепер терпіння європейських футбольних чиновників тріснуло. Той факт, що "Дніпро" позбавили преміальних за виступ у Лізі Європи, де команда дійшла до фіналу, перший серйозний дзвіночок, що все надто серйозно.

Тож або у менеджменті відбудеться революція, і клуб почне заробляти хоча б на трансферах, або "Дніпро" так і залишиться для Коломойського іграшкою – щоправда, не такою улюбленою і престижною, як раніше.