Як Полторак і Муженко "відмивають" від терміну генерала Генштабу

За три роки після загибелі 49 військових у збитому сепаратистами Іл-76 у Луганському аеропорту генерал-майор Віктор Назаров отримав вирок суду першої інстанції у вигляді семи років позбавлення волі. Родинам загиблих 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу присуджено виплатити по 500 тис. гривень на загальну суму 19,5 млн грн.

Ще у павлоградському суді, де розглядалася справа, стало зрозуміло, що і Міноборони, і Генштаб відкрито використовують адмінресурс задля захисту Назарова. Так, покази представників військових відомств звучали у залі судових засідань, ніби були написані "під копірку".

Назаров на суді поводився демонстративно зверхньо, провини не визнавав, перед родинами загиблих військових вибачатися не вважав за потрібне. З присутніми на процесі рідними загиблих у збитому сепаратистами літаку, бувало, ставалися емоційні зриви – одного разу мати військового навіть накинулася з кулаками на Назарова. Втім, він продовжував стверджувати, що ніби не винний, операцією офіційно не керував, попередження про сепаратистське угруповання не отримував, результати експертизи постійно ставив під сумнів.

Прогнозовано, що "кабінетний" генерал-майор, який у 2014 році керував операцією за кілька сот кілометрів від неї, подав апеляцію. Напередодні її розгляду на телеканалі "Україна" вийшов годинний фільм, сценарій якого дивним чином співпадає зі змістом апеляційної скарги військового начальника. Більше того, безпосередньо перед датою апеляції посилання на стрічку "Борт 76777. Кто ответит за теракт?" було оприлюднене на Фейсбук-сторінках Генштабу і обласних військкоматів. Зрозуміло, що без узгодженням з військовим керівництвом країни це було б неможливе.

"Замовний фільм "Борт 76 777" є яскравим доказом, коли українцям плюють в обличчя, і вкотре доводять, ви - ніхто проти системи, обливши брудом пілотів, звинувативши їх у катастрофі, вбивши тіло - очорняють честь!", - відреагувала на стрічку сестра загиблого десантника Іллі Гайдука Іляна.

Була організована і інформаційна підтримка з залученням офіцерів штабів та військкоматів та написанням виправдальних листів.

У день розгляду апеляції 26 вересня до суду також прибули військові. Втім, за словами адвоката постраждалих Віталія Погосяна, частина з них прибула підтримати постраждалих родичів, інша – вочевидь, за наказом військового керівництва – мала скласти "групу підтримки" підсудного генерала Назарова. Основна теза цієї "групи підтримки": якщо засудити командира, інші офіцери боятимуться віддавати накази. Хоча здоровий глузд підказує, що офіцер має боятися віддавати саме безвідповідальні накази, тим більше такі, що ведуть до втрат особового складу і військового майна.

"Дії Назарова військової обстановкою не виправдовуються. Направляючи десант в оточення найбільш ризикованим чином, він не ставив завдання що-небудь атакувати, і не забезпечив десанту підтримку і безпеку зони висадки", - наголошує Погосян.

Незважаючи на докази вини Назарова, представники Міноборони під час апеляції продовжили оскаржувати вирок. Поки ще у розгляді апеляції оголошена перерва до 3 жовтня.

Якщо генерала Назарова виправдають, родичі загиблих військових не отримають не лише моральної, але й матеріальної сатисфакції. При цьому навряд чи можна стверджувати, що для нинішнього оборонного відомства сума у 19,5 млн гривень - непідйомний тягар. Тож, "покривання" генерала скоріше свідчить по "політичну" позицію Міноборони і Генштабу. Бо ж як інакше пояснити те, що після втрати військового літака, за словами адвоката Погосяна, у відомстві Степана Полторака навіть не намагалися з'ясувати причин катастрофи, не говорячи вже про стягнення збитків та компенсацію втраченого майна.

У справі генерала Назарова - купа доказів, експертиз, свідчень і судових баталій. Судовий процес над військовим начальником міг і мав би стати визнанням помилок військового керівництва, свідченням "очищення лав", підтвердженням прагення до змін і самовдосконалення. Натомість Назаров продовжував отримувати нагороди за участь в АТО, грошові винагороди, навіть підвищення по службі. А відповідальність за накази, людські життя і виконання задач військової операції він нести, виявляється, не згодний.

"Я боротимусь до останнього, я не пробачу вам загибель брата, його тіло понівечене у землі, у холодній сирій землі - через ВАС, через вашу сліпоту, про яку сам же говорив Назаров у фільмі. Ви були і є сліпими, і не маєте ніякого права не те, що керувати, а й людського нічого не маєте. Ви не вибачились, ви оббріхуєте, ви йдете по трупах тих, хто готовий був віддати життя за Україну і віддав його до останньої краплі. Ви, вхопившись за зв'язки та гроші, вилазите, вигризаєте своє нікчемне волеперебування, щоб продовжувати губити життя?" - обурюється діями "бюрократично-адміністративної машини" Іляна Гайдук.

Загалом, за канонами людської моралі і офіцерської честі, після такої масштабної трагедії, як одночасна загибель 49 військових, весь генералітет України мав би публічно, ледве не на колінах, вибачитися перед родичами загиблих і поклястися сприяти пошуку винних, аби завадити втраті бійців у подальшому. Проте сталося протилежне: вище військове керівництво взялося всіма силами рятувати "свого", навіть не намагаючись дотриматися хоча б видимості прагнення справедливості і діючи за принципом "війна все спише".

Втім, з огляду на вибухи на військових складах у Калинівці необхідність покарання винних у військових структурах у черговий раз не викликає сумнівів. Адже порочна практика покривання недбалості і безвідповідальності породжує все нові й нові жертви і руйнування.