Відома приказка "Хто платить – той й замовляє музику" аж ніяк не стосується системи управління і фінансування міських лікарень і поліклінік у Дніпрі.

Ще у 2012 році їх віднесли до так званого вторинного (спеціалізованого) рівня надання медичної допомоги і, за згодою Дніпропетровської міськради, "переписали" у власність обласної громади.

Тож, назви 29 медичних комунальних закладів "вторинки" стали звучати досить незвично, як то: "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16 Дніпропетровської обласної ради".

У 2012 році ця схема повністю укладалася у концепцію так званого пілотного реформування медичної сфери, яку першим підхопив губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул. Згодом її запровадили ще й у Донецькій, Вінницькій областях і м.Києві.

У Дніпропетровській області сама ідея і методи розділення медичних закладів на первинний, вторинний і третинний тоді викликали чисельні акції протесту пацієнтів і безмолвний ропот медпрацівників.

Втім, за часів існування управлінської вертикалі "Партії регіонів" зміни майже без перешкод впроваджувалися на місцях.

Під час існування пілотного проекту у 2012-2014 роках фінансування лікарень здійснювалося з державного і обласного бюджетів.

Як і раніше, левова частка грошей йшла на утримання койко-місць, зарплати, комуналку, ліки, решта – на устаткування і ремонти. На хвилі запровадження "пілоту" у деяких відділеннях лікарень Дніпра були зроблені ремонти, кудись закупили обладнання. Як це зазвичай буває, згодом такий "фінансовий ентузіазм" вчух.

Точкові зміни, запроваджені пілотними проектами, не змогли в цілому подолати перекоси радянської системи охорони здоров'я імені Семашка. Реформатори і далі продовжували робити вигляд, що надання медичних послуг залишається безоплатним.

Після перепідпорядкування міських лікарень з міського на обласний рівень більшість "захищених" статей все одно фінансується з держбюджету.

А з місцевих бюджетів частково покриваються нагальні потреби медичних закладів, і цей процес скоріш нагадує "підтримання штанів" або латання дір.

Про результат у вигляді надання якісних медичних послуг за такої моделі і казати нічого.

Середня тривалість "життя" міністрів охорони здоров'я довжиною у один рік вже стала нездоровою традицією вітчизняного уряду. Тож, надбання попередніх реформаторів мало кого цікавлять, тому закономірно, що у 2015 році закон про "пілотні регіони" фактично втратив чинність.

З 2015 року у силу вступили суворі норми бюджетного кодексу, згідно з якими фінансування капітальних видатків комунальних закладів мало б здійснюватися тим органом, на чиєму балансі вони перебувають.

Тож, у Дніпрі створилася унікальна для України ситуація, коли 29 закладів "вторинки" фактично виявилися заручниками фінансово-правової колізії.

Будівлі і обладнання лікарень і поліклінік належать області. Керівники медзакладів "вторинки" затверджуються депутатами обласної ради.

А ось державна субвенція з 2015 року вже йде через рахунки міськради, і фінансування поточних потреб цих медзакладів відбувається за рахунок міського бюджету.

На перший погляд, таке розподілення фінансового навантаження між різними рівнями місцевих рад могло б виявитися розумним.

Однак насправді у 2015 і першій половині 2016 років від облради лікарні не отримали ЖОДНОЇ копійки на капітальні видатки. Пояснення тут може полягати в тому, що для обласних депутатів ці питання не настільки уж і важливі, оскільки більшість їхніх виборців не обслуговуються у міських лікарнях Дніпра.

Але зупинити процес надання медичних послуг неможливо, тож, Дніпровська міськрада сесія за сесією виділяє мільйони на утримання своїх лікарень, які фактично управляються областю.

Здавалося б – простіше "області" передати лікарні назад місту, і позбутися зайвих проблем. Тим більше, ще влітку 2015 року міськрадою було ухвалене рішення про згоду на повернення майнових комплексів "вторинки" на баланс міста.

Однак у стінах облради не поспішають віддавати цей масив комунальної власності попри те, що на балансі області перебуває майже 180 медичних комунальних закладів.

Зрозуміло, що в облраді чекають на запровадження державою нових механізмів фінансування системи охорони здоров'я. Втім, через розмитість коментарів керівництва обласної ради стає ясно, що вони самі, скоріш за все, ще не розуміють, на які зміни очікувати у наступному році.

Щодо міністерства охорони здоров'я, то анонсування майбутніх змін відбувається. Втім, від намірів до впровадження, як відомо - довгий шлях.

За словами радника міністра охорони здоров'я Павла Ковтонюка, з 2017 року має бути запроваджена система "гроші ходять за пацієнтом", коли фінансування виділяється не на утримання будівель і персоналу медзакладів, а на оплату медичних послуг.

Іншими словами, державними органами розробляються рамкові умови функціонування медичної галузі, визначається гарантований пакет медичних послуг, а забезпеченням роботи цього механізму мають бути опікуватися місцеві органи влади.

Передбачається, що з державної субвенції буде виключена стаття видатків на оплату комунальних послуг медзакладів. Дійсно, така схема виглядає логічною: хто, як не місцеві ради, мають опікуватися майном, яке перебуває у них на балансі.

До того ж, лікарням мають надати більшу свободу у господарській діяльності. Очікують на ухвалення законопроекти про автономізацію медзакладів, впровадження госпітальних округів, запровадження лікарняних кас, рішення щодо переліку гарантованого державою пакету медичних послуг, тощо.

Як то кажуть, була б тільки на це політична воля.

Інша справа - наскільки швидко зможуть місцеві чиновники і керівники медзакладів опанувати такі "ринкові" нововведення. Адже подібна "комерціалізація" громадського здоров'я – це й нові можливості, й нові ризики.