"Шайтан" на колесах: Як у містах Дніпропетровщини намагаються дати лад з маршрутками

Попри заяви з Києва, що найближчим часом маршрутки, як клас, мають зникнути, у райцентрах і невеликих містах це єдиний вид транспорту (На Дніпровщині - за виключенням Кам'янського, де є трамваї), відмовитися від якого для місцевої влади – накликати на себе гнів громади. Хоча ще більший гнів у людей викликає саме обслуговування громадського транспорту на тлі постійного шантажу перевізників з вимогами підвищення тарифів.

У Дніпрі та Кривому Розі акцент більше робиться на організації транспортної мережі. Там маршрути не тільки автобусів, але й тролейбусів постійно "ріжуться", ведеться боротьба за впровадження електронного квитка тощо. На периферії же міцно тримаються за транспортну "синицю" у руках, хоча в рамках децентралізації і намагаються впровадити цивілізовані правила гри і доторкнутися до передових технологій. Але виявляється, що в рамках однієї області ставлення в містах до однієї проблеми – наче на різних планетах.

Взяти хоча б ставлення до пільгової категорії мешканців міста. Наприклад, у Нікополі міська влада будь-що прагне скинути з себе цей "тягар". То взагалі відмовилася від пільгових маршрутів, що спричинило бунт пенсіонерів, то вже самі перевізники заявили про припинення перевозок пільговиків через відсутність договорів з міськрадою. У Павлограді ж, навпаки, міська влада розширює перелік осіб, які зможуть їздити безкоштовно. Хоча у цих міст є і об’єднуюча риса – прагнення встановити валідатори у маршрутках.

Організація роботи громадського транспорту в інших містах області різниться за масштабами. Якщо у Жовтих Водах мер майже за руку привів нового перевізника, якого все влаштовує, то у Кам’янському взяли курс на розбудову комунального АТП, і мер особисто їздить по заводах у пошуках автобусів. Одним словом – кожному своє, з урахуванням справжніх мотивів місцевих очільників.

Нікополь. Бунтівні пільговики

У Нікополі напередодні Великодня виник скандал - Нікопольська асоціація перевізників пасажирів відмовилися перевозити пасажирів пільгових категорії, посилаючись на порушення вимог законодавства. Підставою стала відсутність договорів між перевізниками і містом. Тобто влада де-факто не взяла на себе зобов’язання з відшкодування перевізникам витрат. На ім’я міського голови було направлено відповідний лист, але відповіді від мерії досі немає.

Найближчим часом це може спричинити черговий соціальний бунт на кшталт "бунту пенсіонерів" у липні 2018 року. Тоді міська влада скасувала пільговий проїзд, спричинивши кілька акцій протесту. Під час одного з них понад сотню людей вимагали якщо не у повному обсязі відновити безкоштовні перевезення, то хоча б зробити їх по 2 грн. Після емоційного мітингу натовп увірвався до будівлі Нікопольської міської ради з вимогою зустрічі з керівництвом міста.

У підсумку депутати пільги вирішили не скасовувати, але формальності з перевізниками, як виявилося, все одно не владнали. Хоча і пішли їм назустріч: на прохання 15 компаній-перевізників у листопаді 2018 року збільшили вартість проїзду до 6 грн.  А от прагнення впровадити систему електронний квиток поки не має успіху. Кілька разів місцева влада оголошувало конкурс серед потенційних інвесторів, за кошти яких проект і мав втілюватися, але бажаючих поки не знайшлося.

Павлоград. Екстремальні маршрути і вперті водії

У столиці Західного Донбасу теж вирішили встановити валідатори у маршрутках, але якраз заради пільговиків. "Є такий досвід у місті Тростянець. Фахівці виїжджали, дивилися, - розповіла заступник міського голови Павлограда Олена Шуліка. - Людина пільгової категорії заходить у транспорт зі своєю карткою, фіксує свій проїзд. Інформація через сервер надходитиме на комп'ютер в управлінні соціального захисту". 

На відміну від Нікополя, тут вирішили не шукати інвестора, а реалізувати ідею в якості міської програми, використавши на це 1,6 млн грн з міського бюджету. Більш того, кількість пільговиків планують збільшити, додавши туди тих людей, які отримують пенсію меншу за прожитковий мінімум. Щоправда, слід зауважити, що у Павлограді вартість проїзду в маршрутках до 8 грн на довгих маршрутах підняли ще минулого року.

Тобто порозуміння між місцевою владою, пільговиками і маршрутниками у Павлограді є. Хоча й ложка дьогтю в цій ідилії присутня – стан доріг. Мешканці Павлограду жаліються, що водії маршруток не зупиняються на тих зупинках, де раніше висаджували пасажирів. Просто до них не доїжджають, пояснюючи це тим, що там просто немає доріг.

Жовті Води. Танки бруду не бояться

Павлоградським маршрутникам треба брати приклад з суворих жовтоводських, які бруду не бояться. Міський голова Володимир Абрамов взагалі заявив, що знайшов ідеального перевізника для міста. "Новий перевізник взагалі не ставив питань про стан доріг в місті, обрізку дерев та наявність знаків на автобусних зупинках. Їх все влаштовує! Все нормально!", - заявив він, представляючи новачка.

Це стосується і ціни на проїзд у 7 грн. Річ у тім, що 31 січня старий перевізник, який був монополістом, без попередження відмовився виставляти автобуси на маршрут. Пояснив це саме тим, що і дорогі не такі, і зупинки не обладнані, і тариф економічно не обгрунтований. І це при тому, що у Жовтих Водах компенсацію цьому перевізнику за пільговиків з місцевого бюджету платили справно. За словами Абрамова, за 2018 рік за перевезення не тільки пільговиків, але й дітей, цей перевізник отримав 850 тис. грн.

Новим перевізником мешканці міста поки що задоволені, про що навіть йшлося на останній сесії міськради.

Марганець. Здорожчення "за підтримки міського голови"

Невеличке місто поряд з Нікополем має досить розгалужену систему маршруток, але тут головна біда – тарифи. Навіть обласний центр з його можливостями і доходами громадян не ризикує встановлювати тарифи на рівні 10 грн і більше. А от у Марганці мало того, що двічі за рік пішли на підвищення тарифу, та ще й на окремих маршрутах хотіли "загнути" до 12 грн.

Зрештою обмежилися ціною у 7-8 грн. Але є цікава деталь, яка межує з політичним самогубством місцевого керівництва: на оголошеннях про підвищення тарифу було вказано, що це відбулося за підтримки міського голови. Чи то такий тонкий тролінг з боку маршрутників, чи то хтось згоду підняти ціну сприйняв за підтримку, але навряд чи якийсь міський голова при здоровому глузді буде піаритись на підвищенні тарифу на будь-що. Проте це - задокументований факт.

Кам’янське. Маршрутний шабаш з переляком

У Кам’янському ситуація з маршрутками за останній рік нагадує хроніку бойових дій. Майже жодного дня не обходиться без того, щоб той чи інший автобус не встряв у халепу. Діапазон надзвичайних ситуацій просто вражає: то з маршрутки під час руху випала жінка, то пасажирам влаштували душ під час дощу через незадовільний стан рухомого складу. В одних маршрутках поручні такі, що можна залишитися без очей, в інших автобус пересувається містом "на пузі". А одного разу маршрутка під час руху втратила одразу два колеса. Коли маршрутка врізалася у вантажівку, постраждали одразу 13 пасажирів.

На цьому тлі просто знущанням виглядає той факт, що у місті двічі за рік здорожчав проїзд. Тим більше, що остання подія, яка сталася у місті, просто шокувала місцевих жителів і навіть владу: 23 квітня переповнена маршрутка без гальм вилетіла на натовп пішоходів на переході, причому водій пер по трамвайних коліях.

Тепер у Кам'янському оголосили полювання на маршрутників. До 10 травня їх масово перевірятимуть, а потім будуть думати, що з усім цим робити.  Хоча міська влада вже визначила курс, яким намагатиметься рухатися – розвиток комунального АТП із сучасним рухомим складом. На даний час йдеться про закупку 40 нових автобусів. Де їх закупатимуть, поки що невідомо. Але мер Кам’янського Андрій Білоусов особисто відвідав акціонерне товариство "Черкаський автобус", що розглядається як один з можливих партнерів реалізації проекту. Щоправда, заявленої кількості для задоволення потреб міста все одно не вистачить. Тому, з одного боку, треба навести лад з маршрутками у місті, а з іншого – не посваритися з перевізниками остаточно, аби зберегти баланс на ринку перевезень.

Отже, підхід на місцях до організації пасажирських перевезень на Дніпропетровщині різниться. Десь затикають діри, десь намагаються рухатися вперед з урахуванням своїх можливостей. І єдиного алгоритму дій не існує. Але керівники усіх міст прекрасно розуміють, що на майбутніх місцевих виборах транспортне питання буде стояти дуже гостро, і міським головам ворушитися доведеться.