Округ №40: Місце сили батька корупції Лазаренка і закоснілого сепаратиста Царьова

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №40

Центр: смт Кринички

Опис меж: місто Марганець, частина Заводського району Кам'яного, Криничанський, Солонянський, Томаківський райони

Орієнтовна кількість виборців: 147 371

Кількість виборчих дільниць: 129

Місцезнаходження ОВК: смт Кринички, вул. Центральна, 13 (Будинок культури)

Сороковий округ включає в себе як аграрні райони з дрібними населеними пунктами, так і промислове місто Марганець та частину Кам'яного (раніше Дніпроздержинська). У обох містах працюють великі металургійні підприємства. Мешканці міст, які є переважно робітниками заводів, проживають у так званих "хрущівських" районах. Так, 54% будинків Марганця є саме п'ятиповерховими "хрущівками". І такі соціальні умови накладають певний відбиток на світогляд мешканців міст і робить його дещо відмінним від світогляду мешканців аграрної частини Дніпропетровщини. Кандидатам, що виборюють тут депутатські мандати, доводиться враховувати таке розшарування електорату.

Довідка: Межі округів на Дніпропетровщині за останні 20 років зазнавали неабияких змін. На президентських 1999-го та парламентських 1998-го округ під номером 40 включав Солонянський, Томаківський та частково Дніпропетровський та Нікопольський райони. На парламентських 2002-го та президентських 2004-го до округу додали Криничанський район. На виборах 2006-2007 років найбільше нинішньому 40-му округу відповідав тодішній 34-й, який включав Нікополь, Марганець та Солонянський і Томаківський райони. Під час президентських кампаній 2010-го та 2014-го років "Криничанський" округ включав Дніпропетровський, Криничанський, Солонянський та Томаківський райони.

Президентські вибори

Дніпропетровщина є "червоним" регіоном, який згодом успадкували "регіонали". Але у 1999 році тут підтримали аж ніяк не Симоненка: Кучма отримав в 40-му окрузі 56%. Власне, вся Дніпропетровщина голосувала за свого земляка значно активніше, аніж сусідні Запорізька, Миколаївська чи Полтавська області, де у Симоненка була перевага.

В наступні дві президентські кампанії Дніпропетровщина вцілому та 40-й округ зокрема демонстрували прихильність Януковичу – і в 2004-му, і в 2010-му він вдвічі випереджав Ющенка та Тимошенко відповідно.

Не зміг похвалитись подоланням 50-відсоткового бар'єру в першому турі і Петро Порошенко під час позачергових виборів 2014 року.

Президентські вибори (межі нинішнього округу №40)
1999 рік. II тур	Леонід Кучма – 56,29%	Петро Симоненко – 38,27%
2004 рік. III тур	Віктор Янукович – 62,10%	Віктор Ющенко – 31,67%
2010 рік. II тур	Віктор Янукович – 64,65%	Юлія Тимошенко – 28,48%
2014 рік	Петро Порошенко – 44,68%	Сергій Тігіпко – 10,34%

Подоланням прохідного бар'єру і проведенням в Раду 16 депутатів за списком партії "Громада" у 1998 році Павло Лазаренко зобов'язаний багато в чому підтримці саме мешканців 40-го та сусідніх округів. В той рік тривідсотковий бар'єр тут подолали взагалі лише "Громада" та комуністи. При цьому результат "Громади" (74%) вразив тоді багатьох.

Через 4 роки, у 2002-му, буря навколо Лазаренка буяла вже не в електоральній, а кримінальній площині, тож комуністи змогли повернутись до звичного домінування у містах та селах Дніпропетровщини. Але окрім комуністів в той рік мешканці округу потішили також "ЗаЄду", есдеків Медведчука, соціалістів, нашоукраїнців, а також такі нетрадиційні проекти як "Команда озимого покоління" та Блок Наталії Вітренко.

Наступну 20-річку за собою "застовбили" "регіонали": в 2006, 2007 та 2012 роках Партія регіонів домінувала у настроях електорату, набираючи 40 і більше відсотків голосів. Та навіть в 2014-му, вже після Революції гідності, нащадок ПР "Опоблок" вхопив тут більше 20%, також опинившись на першому місці партійного рейтингу.

Тимошенко, яка також як і Кучма і Лазаренко, є уродженкою Дніпра, не була тут любимою всіма лідеркою. Максимальний результат, який здобувала її політична сила під час парламентських виборів, був 23%. Що на фоні її показників у Західних областях є доволі посереднім результатом.

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №40)
1998 рік	Всеукраїнське об'єднання "Громада" - 74.32% Комуністична партія України - 9.42%
2002 рік	Комуністична партія України - 33.19% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 16.59% Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 8.70% Соціалістична партія України - 7.02% Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 5.15% Виборчий блок політичних партій "Команда Озимого Покоління" - 3.41% Виборчий блок політичних партій "Блок Наталії Вітренко" - 3.25%
2006 рік	Партія регіонів - 40.12% "Блок Юлії Тимошенко" - 18.36% Блок "НАША УКРАЇНА" - 6.14% Комуністична партія України - 5.81% Соціалістична партія України - 4.11% "Блок Лазаренка" - 3.59% Партія "Віче" - 3.49% "Народний блок Литвина" - 3.07%
2007 рік	Партія регіонів - 46.54% "Блок Юлії Тимошенко" - 23.52% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 7.03% Комуністична партія України - 6.81% "Блок Литвина" - 5.62%
2012 рік	Партія регіонів - 36.23% Комуністична партія України - 20.40% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 19.97% Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" - 13.84% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 3.86%
2014 рік	Політична партія "Опозиційний блок" - 21.20% ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 20.80% Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" - 12.56% Радикальна Партія Олега Ляшка - 9.51% Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" - 6.62% Комуністична партія України - 6.46% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 6.02% Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" - 3.57% ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГРАРНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЗАСТУП" - 3.00%

Мажоритарні вибори

Павло Лазаренко в момент парламентських виборів 1998 року вже майже рік як не був прем'єр-міністром України. І вже через кілька місяців потому, як Павло Іванович став депутатом і очолив фракцію партії "Громада", проти нього було порушено кримінальну справу за розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах. А ще через півроку, у лютому 1999 року, Верховна Рада зняла з Лазаренка депутатську недоторканість. Але за тиждень до того він залишив Україну.

25 серпня 2006 року в Сан-Франциско Лазаренко був засуджений до 97 місяців тюремного ув'язнення і штрафу в 10 млн доларів за відмивання грошей і інші злочини. Більше п'яти років Лазаренко сидів під домашнім арештом у своїй квартирі в Сан-Франциско. Згодом термін утримання Лазаренка під вартою був скорочений на 7 місяців — до 1 листопада 2012 року.

Після домашнього арешту значну частину покарання Лазаренко відбував у федеральній тюрмі в місті Дублін (Каліфорнія). А за рік до звільнення Павла Лазаренка перевели до в'язниці в місті Термінал Айленд поблизу Лос-Анжелеса. 1 листопада 2012 року Павло Лазаренко був звільнений. Нині колишній український прем'єр-втікач проживає із своєю другою дружиною і трьома дітьми в окрузі Марін неподалік Сан-Франциско.

А тим часом округ, де у 1998 році Лазаренко став депутатом, перехопив ще один майбутній втікач з України Олег Царьов.

У 2002 році Царьов виграв вибори з результатом у 30,26%. До його втечі з України залишалось ще 12 років і чотири депутатських каденції. Причому остання дісталася йому також через 40-й округ – саме тут у 2012 році він переміг з результатом 45%.

Спочатку Царьов став членом "Єдиної України", а згодом прибився до "регіоналів". У лавах ПР він доріс до керівника Дніпропетровської обласної організації партії Януковича. А у 2012 році став радником тодішнього прем'єра Миколи Азарова.

За цей час Царьов багато разів ставав антигероєм численних публікацій. А один його виступ в ефірі "Громадського" навіть став мемом, коли депутат не зміг назвати рік початку Другої світової війни.

Ще одне цікаве відео про те, як Царьов намагався відвідати ресторан "Криївка":

За роки служби у "регіоналів" Олег Царьов виріс в дебелого сепаратиста. І під час Майдану 2013 року був одним з найоголтіліших прихильників силового розгону революції. Він називав майданівців терористами, бандитами та екстремістами. А після того, як Майдан переміг, став адептом проекту "Новоросія" І всіляко сприяв сепаратизму на Донбасі. Неодноразово отримував стусанів від розлючених активістів.

Зрештою, Царьов втік з України. І нині перебуває в Росії. А за іншою інформацією – у Криму.

Наступним депутатом Верховної Ради, якого обрали в 40-му окрузі під час позачергових виборів 2014 року, став Валентин Дідич. У депутати Дідич вирушив з крісла голови Криничанської державної районної адміністрації. Його висунула партія БПП. Дідич взяв майже вдвічі більше голосів, аніж його найближчий конкурент "батьківщинець" Іван Рязанцев.

На сьогодні невідомо, хто з політичних гравців остаточно вирішив братись до участі у майбутніх перегонах на 40-му окрузі. Але з впевненістю можна говорити, що ані прізвища Лазаренка, ані Царьова ми в бюлетенях не побачимо.

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №40)
1998 рік	Павло Лазаренко – 81,34%	Ілля Цаберябий – 6,58%
2002 рік	Олег Царьов – 30,26%	Геннадій Гвоздєв – 18,86%
2012 рік	Олег Царьов – 45,07%	Іван Рязанцев – 22,86%
2014 рік	Валентин Дідич – 27,55%	Іван Рязанцев – 13,36%