Округ №36: Кого Ахметов призначить наступним депутатом від Павлограду

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №36

Центр: місто Павлоград

Опис меж: міста Павлоград, Першотравенськ, Тернівка, Павлоградський район

Орієнтовна кількість виборців: 157 557

Кількість виборчих дільниць: 104

Місцезнаходження ОВК: м. Павлоград, вул. Леніна, 95 (приміщення виконкому Павлоградської міської ради)

Округ № 36 відображує так звану Павлоградську агломерацію, до якої, окрім Павлограда, входять також Тернівка, Першотравенськ та прилеглі території. Агломерацію сформовано навколо вугледобувного басейну "Західний Донбас". Тобто це сильно розвинута у промисловому сенсі територія з усіма принадами такого розвитку: відносно високим рівнем життя, розвинутим транспортом та інфраструктурою, а також поганою екологією.

Основним підприємством Павлограду є ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", яке входить до "СКМ" Ріната Ахметова. В загальному обсязі реалізації продукція вугільної галузі становить 82%.У місті працюють підприємства вуглевидобувної промисловості: шахта "Павлоградська", шахта ім. Героїв Космосу, шахта "Благодатна".

Окрім того промисловість Павлограду представлена кількома машинобудівними заводами ("Павлоградхіммаш", "Палмаш", "Павлоградспецмаш", "Павлоградський завод технологічного обладнання"), хімічними виробництвами, підприємствами харчової та легкої промисловості.

Першотравенськ і Тернівка — вузькогалузеві міста. Основою їх економіки є вугільна промисловості. Нині на території міст діють шахти, заводи з обслуговування машин та устаткування добувної промисловості і будівництва, а також підприємства з обслуговування населення.

Павлоградська агломерація налічує близько 300 тисяч мешканців, з яких більше третини є жителями Павлограду.

За радянських часів Павлоградська агломерація була центром виконання оборонних замовлень. Тут виготовляли балістичні ракети та іншу космічну техніку різноманітного призначення, а також паливо і інші "розхідники" для ракетно-космічного комплексу.

Довідка: Основою нинішнього округу №36 завжди залишалися Павлоград, Тернівка та Першотравенськ. Але на виборах 1998 та 2002 років до округу було також включено Синельниківський та Юр'ївський райони, які натепер є частинами інших округів. На виборах 2006-2007 років округ вже був "скорочений" на Синельниківській район. А вже у 2012 з нього було виключено і Юр'ївський.

Під час президентських виборів ситуація з "нарізкою" округу була практично аналогічною – з тією відмінністю, що замість Синельниківського району в окрузі фігурував Петропавлівський. А Юр'ївський і дотепер залишається у межах 36-го.

Президентські вибори

Промислова Дніпропетровщина у 1999 році мала очевидну симпатію до діючого на той момент президента Леоніда Кучми, який до свого президентства "зростав" на суміжному "Південмаші". Симоненко відстав від Кучми досить суттєво зі своїми 36%.

Коли у наступні роки на президентському обрії з'явився Янукович, він став і для промислової еліти Павлограда, і для його пролетарського прошарку цілком своїм. І у третьому турі виборів 2004 року він набрав тут 74%, залишивши далеко позаду Ющенка. А під час кампанії 2010 року Янукович дещо "схуд" і 10% його рейтингу перейшли до Тимошенко, яка у другому турі мала майже 28%.

Петро Порошенко не зміг похвалитись подоланням 50-відсоткового бар'єру в першому турі під час позачергових виборів 2014 року, обмежившись результатом у 37%. Другим був Сергій Тигіпко з 13%. Показово, що Тимошенко у тому змаганні не стала в Павлограді навіть третьою – її обійшов Михайло Добкін, якому довірилися майже 10% виборців. Тимошенко ж не дотягнула і до 9%.

Президентські вибори (межі нинішнього округу №36)
1999 рік. II тур	Леонід Кучма – 57,8%	Петро Симоненко – 36,51%
2004 рік. III тур	Віктор Янукович – 74,28%	Віктор Ющенко – 21,05%
2010 рік. II тур	Віктор Янукович – 65,22%	Юлія Тимошенко – 27,88%
2014 рік	Петро Порошенко – 37,55%	Сергій Тігіпко – 13,53%

Партійні вибори

Подоланням прохідного бар'єру і проведенням в Раду 16 депутатів за списком партії "Громада" у 1998 році Павло Лазаренко зобов'язаний багато в чому підтримці мешканців 36-го та сусідніх дніпропетровських округів. І хоча результат "Громади" тут не був таким вражаючим, як у сусідньому 40-му окрузі, де ця політсила взяла більше 70%, жителі Павлоградської агломерації додали у скарбничку партії Лазаренка чимало голосів. В той рік тривідсотковий бар'єр в окрузі подолали "Громада", комуністи, "Трудова Україна", "зелені", Народний Рух, та блок соціалістів і селян.

У 2002-му буря навколо Лазаренка буяла вже не в електоральній, а кримінальній площині, тож комуністи змогли повернутись до звичного домінування у містах та селах Дніпропетровщини. Але у Павлограському окрузі на дещицю обійти "червоних" вдалося блоку Юлії Тимошенко, який відірвався від комуністів менше ніж на піввідсотка. Окрім комуністів в той рік мешканці 37-го округу потішили також "ЗаЄду", есдеків Медведчука, "вітренківців" та "нашоукраїнців". Жодна з "нетрадиційних" політичних сил на кшталт "КОПів" або "Жінок за майбутнє" в той рік в Павлограді зірок не хапали.

Наступну 20-річку аж до сьогодні округ за собою залишили "регіонали" та їх послідовники: в 2006, 2007 та 2012 роках Партія регіонів домінувала серед електорату, набираючи 45 і більше відсотків голосів. А у 2014-му, вже після Революції гідності, нащадок ПР "Опоблок" не набагато відстав від "пращура" - вхопивши тут майже 40% і також опинившись на першому місці партійного рейтингу.

З особливостей округу можна відзначити більш сильну, аніж у сусідів, любов до Тимошенко. Звісно, її "Батьківщина" зазвичай була далекою від тих результатів, які вона отримувала на Західній Україні. Але кілька виборів посідала друге місце після "регіоналів", що не є характерним для Дніпропетровщини.

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №36)
1998 рік	Всеукраїнське об'єднання "Громада" - 48.67% Комуністична партія України - 20.86% Виборчий блок партій "Трудова Україна" - 4.79% Партія Зелених України - 3.70% Народний Рух України - 3.63% Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 3.41%
2002 рік	Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 24.85% Комуністична партія України - 24.24% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 15.43% Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 5.59% Виборчий блок політичних партій "Блок Наталії Вітренко" - 4.36% Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 3.59%
2006 рік	Партія регіонів - 55.64% "Блок Юлії Тимошенко" - 12.06% Комуністична партія України - 4.81% Блок "НАША УКРАЇНА" - 3.53% "Блок Лазаренка" - 3.52% Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" - 3.20%
2007 рік	Партія регіонів - 54.90% "Блок Юлії Тимошенко" - 19.76% Комуністична партія України - 7.35% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 3.98% "Блок Литвина" - 3.78%
2012 рік	Партія регіонів - 44.71% Комуністична партія України - 18.98% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 15.59% Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" - 11.28%
2014 рік	Політична партія "Опозиційний блок" - 39.60% ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 13.06% Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" - 9.61% Радикальна Партія Олега Ляшка - 6.13% Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" - 5.67% Комуністична партія України - 5.67% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 4.73% Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" - 3.89%

Мажоритарні вибори

"Громада" в 1998 році забирала на Дніпропетровщині не лише перші рядки партійних рейтингів, але й проводила свої людей через мажоритарні округи. В той рік таким мажоритарником став Іван Григорович Кириленко, якого кількома роками пізніше називатимуть хрещеним татом Юлії Тимошенко.

Політичну кар'єру за Радянського Союзу Кириленко будував у комсомолі, ставши у 80-х другим секретарем Дніпропетровського обласного комітету. На межі 80-90-х років перейшов на партійну роботу і незалежність зустрічав уже на відповідальних посадах у Дніпропетровському обкомі Комуністичної партії. А з набуттям Україною незалежності залишився у виконавчій владі вже нової держави, посідаючи керівні посади у Дніпропетровській ОДА.

У 2000-х Кириленко стає міністром аграрної політики у кабміні Ющенка, а потім залишається на цій позиції і у кабміні Кінаха. У кабміні ж Януковича Кириленко доріс до віце-прем'єра з питань агропромислового комплексу.

Іван Кириленко також є чи не "найдовгограючим" нардепом. (І обійшов його у цьому хіба що Юхим Звягільський, який не пропускає жодної каденції ще з радянських часів). Вперше він став нардепом у середині 90-х у Павлограді і повторив свій успіх у 1998-му тут же. Після падіння Лазаренка, у 2002 став нардепом за списком провладної "ЗаЄду" і згодом воз'єднався з іншим пташеням гнізда Лазаренка – Юлією Тимошенко. Майбутню прем'єрку Кириленко оповив мало не батьківською ласкою, стаючи для неї опорою у найважчі часи. Разом з Тимошенко він проходив у Раду у 2006 та 2007 роках. З нею ж ставав депутатом і у двотисячних. І завжди прикривав її тил у Верховній Раді.

У 2002-му, коли Кириленко звільнив Павлоградський округ, туди "зайшов" всесильний голова СБУ часів Кучми генерал армії Леонід Деркач. Багаторічний соратник тодішнього президента, чий голос часто чути на плівках майора Мельниченка, виграв вибори в Павлограді з результатом 30,89%.

Леонід Деркач працював з Кучмою ще на "Південмаші", де опинився після закінчення курсів КДБ. З 1972 року — в управлінні КДБ СРСР в Дніпропетровській області. Був заступником директора Павлоградського механічного заводу, начальником Павлоградського відділу КДБ.

Там і тоді він допоміг розпочати кар'єру і своєму сину Андрію Деркачу, який, потому як батько закінчив активну політичну діяльність разом з Кучмою, продовжує займатись політикою та бізнесом в Україні.

Мажоритарна "перерва", обумовлена особливостями українського законодавства, яка закінчилася у 2012 році, принесла на 36-й округ нового героя. Тоді вибори тут виграв регіонал Артур Мартовицький. Він же став депутатом від Павлограду і у 2014 році – але вже як самовисуванець.

На Дніпропетровщині Мартовицький "намалювався" у 2007 році, коли був призначений директором однієї з шахт об'єднання "Павлоградвугілля" - до того часу корінний макіїївчанин і потомственний шахтар будував кар'єру горного майстра та інженера на шахтах Донбасу.

Потрапивши у Павлоград майбутній нардеп вже за три роки дослужився до посади генерального директора найбільшого вугледобувного об'єднання "ДТЕК Павлоградвугілля", яке перебуває в орбіті Ріната Ахметова. Саме з Ахметовим пов'язана робота Мартовицького і на Донбасі, і на Дніпропетровщині, і у Верховній Раді України.

Вибори-2019

Враховуючи, що Ахметов з середини двотисячних контролює "Павлоградвугілля", а значить і всю Павлоградську агломерацію включно з електоральними настроями місцевого населення, не доводиться сумніватись, що майбутнім нардепом від 36-го округу стане знову людина Ахметова. Чи буде це Мартовицький – залежить від того, наскільки ефективним він є для свого патрона.

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №36)
1998 рік	Іван Кириленко – 71,22%	Вячеслав Точілкін – 6,62%
2002 рік	Леонід Деркач – 30,89%	Сергій Кіяшко – 13,12%
2012 рік	Артур Мартовицький – 54,82%	Євгенія Кузьміна – 13,96%
2014 рік	Артур Мартовицький – 50,40%	Іван Метелиця – 15,10%