Округ №35: Нікополь, який завжди має "особливу думку"

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №35

Центр: місто Нікополь

Опис меж: міста Нікополь, Покров (Орджонікідзе), Нікопольський район

Орієнтовна кількість виборців: 168 766

Кількість виборчих дільниць: 112

Місцезнаходження ОВК: м. Нікополь, вул. Шевченка, 130 (приміщення Нікопольської районної ради)

Нікополь – четверте за чисельністю населення місто області з більше ніж 100 тисячами мешканців. А так звана Нікопольська агломерація простягається на 70 км вздовж річки Дніпро на березі Каховського моря і налічує більше 300 тисяч жителів.

Нікополь розташований в центрі Нікопольського марганцевого басейну. В місті працюють два підприємства металургійної та декілька підприємств машинобудівної промисловості: ЗАТ "Нікопольський завод феросплавів", ЗАТ "Нікопольський Південнотрубний завод", "Нікопольський завод нержавіючих труб", "Нікотьюб", "Труболіт", ВАТ "Нікра", ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" та інші.

На промислових підприємствах Нікополя працюють понад 19 тисяч осіб, або 45% від загальної кількості працюючих (42 тис.)

У 40-тисячному Покрові також основою економіки міста є промисловість. Містоутворюючим підприємством є ПАТ "Покровський ГЗК", який забезпечує видобування марганцевої руди. У місті також є кілька підприємств з обслуговування населення.

Довідка: На виборах 1998-го та 2002-го 35-й округ складався з Нікополя, сусіднього Марганця та Нікопольського районів. Під час виборів 2006 та 2007 років округ включав, окрім Нікополя і Марганця, також Нікопольський, Солонянський і Томаківський райони. А напередодні виборів 2012 року округ перекроїли, вилучивши з нього Марганець, Солонянський і Томаківський райони і включивши Покров (раніше – Орджонікідзе).

Під час президентських виборів всіх часів округ складався з Нікополя та Марганця, але з 2010 року до нього додали два селища - Мар'ївку та Максимівку.

Президентські вибори

Промислова Дніпропетровщина у 1999 році мала очевидну симпатію до діючого на той момент президента Леоніда Кучми. Але Нікопольский округ виявився єдиним з 17 округів області, де виграв не Кучма, а Симоненко. Причому різниця виявилася доволі солідною – 52% проти 37%.

Виділився Нікопольський округ на фоні інших на Дніпропетровщині і у 2004 році: Янукович, якого область прийняла як свого, Нікополь та Марганець оцінили у відносно скромні 57%. Тоді як Ющенко взяв тут більше 36%, що було не надто характерно для Дніпропетровської області загалом.

Під час кампанії 2010 року Янукович лише підтвердив свій попередній результат, взявши 58%. А Тимошенко, яку не надто жалували у той рік в області, лише в цьому окрузі набрала 35%.

Петро Порошенко не зміг похвалитись подоланням 50-відсоткового бар'єру в першому турі під час позачергових виборів 2014 року, обмежившись результатом у 44%. І це був типовий для Дніпропетровщини результат. Другим була знову ж таки Юлія Тимошенко. Але тепер їй довіряли вже лише 14%.

Президентські вибори (межі нинішнього округу №35)
1999 рік. II тур	Петро Симоненко – 52,61%	Леонід Кучма – 37,04%
2004 рік. III тур	Віктор Янукович – 57,07%	Віктор Ющенко – 36,59%
2010 рік. II тур	Віктор Янукович – 58,10%	Юлія Тимошенко – 34,74%
2014 рік	Петро Порошенко – 44,71%	Сергій Тігіпко – 14,37%

Партійні вибори

У 1998 році Дніпропетровщина одностайно віддавала перші позиції лазаренківській "Громаді". Популярність цієї партії вилилася в те, що 16 кандидатів-списочників потрапили в парламент.

В той рік тривідсотковий бар'єр в окрузі подолали "Громада", комуністи, "зелені", Народний Рух, блок соціалістів і селян та "Наша Україна"..

У 2002-му Лазаренко вже був далеко від Дніпропетровщини і його осиротіла "Громада" виявилася нікому не потрібною, тож комуністи змогли повернутись до звичного домінування у містах та селах області. В той рік вони набрали у Нікопольському окрузі 27%. На другий рядок рейтингу пробилася "Наша Україна" Віктора Ющенка, яка набрала нетипові для Дніпропетровщини 17%. Також тривідсотковий бар'єр в окрузі подолали Соціал-демократична партія України (об'єднана), Соціалістична партія України, блок "За Єдину Україну!", "Блок Наталії Вітренко", "Виборчий блок Юлії Тимошенко" та Партія Зелених України.

Наступні три виборчих кампанії в Нікополі домінували "регіонали", набираючи в окрузі до 55 % голосів. Але у 2014-му, на відміну від інших округів області, їх наступники в особі "Опоблоку" не дотягнулись до першої позиції виборчого заліку, поступившись БПП.

Партії-лідери парламентських виборів (межі нинішнього округу №36)
1998 рік	Всеукраїнське об'єднання "Громада" - 47.81% Комуністична партія України - 16.71% Партія Зелених України - 7.22% Народний Рух України - 4.15% Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" - 3.92% Партія "Наша Україна" (Партія "Реформи і порядок") - 3.61%
2002 рік	Комуністична партія України - 27.44% Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" - 17.27% Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 7.19% Соціалістична партія України - 6.52% Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" - 6.52% Виборчий блок політичних партій "Блок Наталії Вітренко" - 4.81% Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" - 3.60% Партія Зелених України - 3.07%
2006 рік	Партія регіонів - 55.64% "Блок Юлії Тимошенко" - 12.06% Комуністична партія України - 4.81% Блок "НАША УКРАЇНА" - 3.53% "Блок Лазаренка" - 3.52% Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" - 3.20%
2007 рік	Партія регіонів - 46.54% "Блок Юлії Тимошенко" - 23.52% Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" - 7.03% Комуністична партія України - 6.81% "Блок Литвина" - 5.62%
2012 рік	Партія регіонів - 33.34% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 21.42% Комуністична партія України - 18.42% Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" - 16.13% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 5.33%
2014 рік	ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 19.46% Політична партія "Опозиційний блок" - 17.92% Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" - 16.04% Радикальна Партія Олега Ляшка - 8.16% Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" - 7.59% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" - 6.67% Комуністична партія України - 5.84% Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" - 3.98% Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" - 3.31% Політична партія Всеукраїнське об'єднання "Свобода" - 3.21%

Мажоритарні вибори

В 1998-му Нікополь продемонстрував свою "особливу думку" і щодо партійних вподобань, і щодо особистісних симпатій стосовно кандидата-мажоритарника. Так депутатом від Нікополя-Марганця став не представник "Громади", а член партії "Реформи і порядок", полковник СБУ Олександр Жир. (Він вже ставав депутатом, обравшись тут, в Марганці, у 1994 році).

Відомим депутата зробило головування у депутатській слідчій комісії, що розслідувала зникнення Георгія Гонгадзе. Ім'я Жира активно згадувалося і у зв'язку з ім'ям охоронці Кучми Миколи Мельниченка – саме Жир був одним з тих, хто їздив до Мельниченка і був посередником у оприлюдненні скандальних записів майора.

Але у 2002-му році Жиру його популярність не допомогла стати депутатом втретє. Для Жира ті вибори були доволі трагічною історією.

Головним конкурентом полковника СБУ був перший заступник начальника УМВС Дніпропетровщини Віктор Драчевський. Через приналежність обох головних претендентів до силових органів ті вибори охрестили "змаганням полковників". В березні, коли відбулося голосування, вибори на окрузі виграв Драчевський. У Жира було на 720 голосів менше.

Але представниками Жира було зафіксовано ряд порушень, які стали підставою для оскарження рішення окружної виборчої комісії в ЦВК і вимог визнати вибори по одномандатному округу недійсними. Зокрема, йшлося про численні невідповідності в графах, в яких вказувалося кількість тих, хто проголосував і кількість бюлетенів, визнаних недійсними, між протоколами дільничних комісій, які отримали представники Жира, і тими, які виявилися в ОВК. Разом різниця склала понад дві тисячі бюлетенів.

Але після уточнення результатів терези все одно не перехилилися на бік Жира. Врешті опозиція, від якої він балотувався, домоглася повторних виборів.

Влітку ж 2002 року, коли виборці у Нікополі знову прийшли на дільниці, вони взагалі не знайшли у бюлетенях ім'я фаворита тих виборів – кандидатуру Олександра Жира було знято з перегонів під не зовсім зрозумілим приводом. І у Київ поїхав Драчевський, за якого проголосували 42% виборців округу.

У 2012 році, в еру "регіоналів", округ в Нікополі обрав своїм представником саме діяча з ПР. Ним став колишній заступник голови Дніпропетровської облради Юрія Вілкула Андрій Шипко. Саме з Вілкулом пов'язуть Шипка українські ЗМІ. До речі, як і двох його менших братів – також відомих на Дніпропетровщині бізнесменів. Сферою їх діяльності є, зокрема, девелоперська діяльність – їх компанія є забудовником кількох житлових комплексів у Дніпропетровську.

Саме Шипка нині розглядають і як основного претендента на депутатство від округу у 2019 році. Але не виключено, що з'являться й інші гравці, які можуть зіпсувати гру "регіоналу".

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №35)
1998 рік	Олександр Жир – 24,87%	Костянтин Лященко – 24,44%
2002 рік	Віктор Драчевський – 42,08%	Костянтин Лященко – 16,23%
2012 рік	Андрій Шипко – 43,51%	Володимир Євтушенко – 19,98%
2014 рік	Андрій Шипко – 33,00%	Сергій Старун – 14,05%