Чи знищить вирок генералу Назарову "радянщину" у офіцерських лавах ЗСУ

Генерал-майор Збройних сил України Віктор Назаров став єдиним обвинуваченим у кримінальному злочині з формулюванням "Недбале ставлення до військової служби", що призвів 14 червня 2014 року до загибелі 40 десантників 25-ї бригади та 9 членів екіпажу у аеропорту Луганська.

Суддя Павлоградського міжрайонного суду Наталія Самоткан визнала, що Назаров достовірно знав, що аеродром Луганська перебуває під обстрілами, знав, що дві групи бойовиків вирушили до аеропорту і збираються збивати літаки. Тим не менш, генерал не ухвалив управлінських рішень, і в результаті його бездіяльності був знищений віійськовий літак ІЛ-76 ЗСУ, який перевозив зведену роту десантників з Дніпра.

Згідно з вироком, Міністерство оборони України має компенсувати родичам 49 загиблих військових моральні збитки у сумі 500 тис. гривень за кожного. Також в катастрофі було втрачено майно у сумі 28 млн. гривень, але суд не став стягувати з генерала ці збитки і залишив за Міноборони право окремо звертатися до суду, аби стягнути з Назарова цю суму.

Більше року родичі загиблих військових, більшість з яких проживають за кілька сотень кілометрів від Павлограду, вимушені були їздити на засідання суду і вислуховувати виправдування військових високопосадовців, знов і знов переживати подробці загибелі своїх синів, братів, чоловіків. Ані визнання провини, ані вибачень родичі загиблих від Назарова не почули.

"Цікавою" була стратегія "захисту" генерала з боку ЗСУ: на засіданнях суду представник Міноборони відхрещувався від компенсації родичам загиблих, стверджуючи, що згідно Закону, Міноборони не брало участі в АТО. Окремої уваги заслуговує "флешмоб", який "під копірку" влаштували сотні офіцерів штабів і військкоматів, підписуючи звернення про невиновність Назарова. Як офіцери, які навіть не ознайомлені з матеріалами справи, могли виносити подібний "вирок", можна лише здогадуватися. Свідки з боку захисту генерала Назарова, як один, стверджували, що ІЛ-76 з українськими десантниками був збитий в небойових умовах і судити треба тих, хто збив літак.

Попри все, за вироком суду першої інстанції, генерал-майор Віктор Назаров буде нести відповідальність у вигляді семи років позбавлення волі. При цьому не позбудеться звання звання генерал-майора, оскільки "обвинувачуваний має нагороди та позитивно характеризується з місця служби". Скоріш за все, слід чекати апеляцій з боку захисту Назарова. Тим не менш, прецедент створений, і тепер зрозуміло, що навіть "кругова офіцерська порука" може не врятувати від покарання.

Таких якостей, як "офіцерська гідність" та визнання провини за загибель підлеглих генерал Назаров на суді не демонстрував. Загиблих військових не повернути, але для родичів сьогоднішній вирок – маленька перемога. І надія на те, що вирок Назарову стане першим і не останнім уроком для офіцерів-високопосадовців, які спокійно собі живуть у "радянському" минулому. В якому офіцерська тилова робота складалася здебільшого з бюрократичної тяганини, показухи і безвідповідальності, коли за будь-які нештатні ситуації навіть у мирний час провина покладалася на підлеглих, а високих щаблів у військовій кар'єрі досягали "по блату". Коли "добровольці" задарма будували дачі генералам, а алкоголізм був скоріше принадою, аніж недоліком молодих офіцерів.

Відзначимо, по суті вироку виникають і питання. Перше з них – чи одноосібно ухвалював рішення генерал Назаров і чи не став він цим цапом-відбивайлом, покликаним взяти провину всіх ланок командування – включно з вищими? Друге – як вплине вирок на ухвалення рішень в АТО, чи не боятимуться військові на керівних посадах зайвий раз брати на себе відповідальність і, "перекладаючи" її на плечі вищого командування, що, у свою чергу, уповільнить швидкість реакції на виклики з боку супротивника? Чи навпаки – це покращить ситуацію, адже вирок Назарову є красномовним свідченням того, що буде за звичне безвідповідальне "відкласти на потім" чи "зробити як завжди"?

Хочеться вірити, що останнє. Адже не секрет, що сьогодні на передовій найкращими вважаються підрозділи, командири яких беруть на себе відповідальність за підлеглих, можуть відстояти точку зору перед "тиловим" керівництвом, які мають авторитет серед підлеглих. А ситуації, коли генерали несуть "формальну" відповідальність за життя солдат, коли до військового керівництва неможливо "достукатися" в реальному часі, неминуче призводять до трагедій. Тож, генерал Назаров видав наказ, який призвів до загибелі військових - генерал отримав вирок.