Польові дослідження атестації поліції

Процес атестації викликав неабиякий суспільний резонанс і супроводжувався низкою гучних викриттів. Рішеннями атестаційних комісій більше половини топ-керівників звільнені або понижені, а в другій категорії - кожен другий залишився на своїй посаді.

Журналістка Depo.Дніпро увійшла до складу атестаційних комісій для першої (топ-керівництво) та другої (середня керівна ланка) категорій поліцейських Дніпропетровської області.

Розпізнай маніпуляцію

Робота у атестаційних комісіях з самого початку подекуди нагадувала гру в мафію.

Сам порядок утворення комісій ставив представників громадськості у повну залежність від поліції: голова комісії - радник міністра чи атестований співробітник Нацполіції, список членів комісії погоджує керівництво Нацполіції. У випадках, коли голоси активістів і поліціантів розділяються порівну, голова комісії має подвійний голос. Тобто якщо навіть члени громадськості ідуть "єдиним фронтом", що бувало не завжди, то перевага все одно не на їхньому боці.

З іншого боку, атестовані не горіли бажанням розповідати про факти корупції у поліції, тим більш – її викривати. Загалом атестовані всіляко намагалися уникати гострих кутів.

- Якими розкритими злочинами ви пишаєтеся?
- У жінки вбили маленьку дитину…
- А ще?
- Жорстока розправа над вагітною…
- А були злочини у практиці, не пов’язані з жінками і дітьми?
- Та ми тільки такі і розслідували, - знітився один.

В більшості випадків членам комісії перевірити правдивість слів поліцейських було неможливо, адже на це просто не виділялося достатньо часу та не було доступу до джерел. Інформацію про те, кого саме з десятків або сотень співробітників буде атестувати комісія, отримували в день співбесіди.

Але були "щасливчики", яких вдавалося виводити на чисту воду завдяки ініціативним представникам Нацполіції в комісії.

- Ми виїхали з окупованої території, попередньо сховавши зброю. Мої родичі були в полоні, - раптом відверто заговорив один із наших співрозмовників.

Після його виходу в кабінеті повисла німа пауза. Рівно до цього моменту все складалося не на його користь. Кілька телефонних дзвінків - інформація підтверджується і суттєво впливає на оцінку комісії.

З іншого боку, пресловутий поліграф міг спростовувати факти, щодо достовірності яких не було жодних сумнівів. Але були і одкровення, які обов’язково мають стати предметом детальних перевірок і подальшого розслідування

Завідомі промахи

Порядок атестації, визначений наказом міністра МВС, передбачає мінімальну прозорість процесу. Членів комісій всіляко просять не розказувати про почуте. Хоча, по факту, вони не мусять розголошувати лише персональні дані, отримані в роботі. Не дозволяється вести аудіо- чи відеозапис співбесід. До речі, їхня відсутність дається в знаки у судах з оскарження результатів атестації: замість точного аудіозапису аргументами служать слово проти слова.

- Ви назвільняєте, а вони потім через суди відновлюються, бо не там кома в протоколі поставлена, - намагався погасити наш максималізм один із поліцейських-членів комісії. 

- Маневри дає інструкція. Давайте записувати на диктофон? Ми використовуємо всі доступні нам важелі, - не здавалися ми.

Інструкція дає членам комісії вісім інструментів ухвалення рішення: результати тестів, професійні якості, показники роботи, наявність заохочень чи стягнень, результати тестування на поліграфі, якщо співробітник погоджується його пройти. Відповідність стилю життя доходам - не входить до цих критеріїв. Тобто єдиний фактор, який би міг вплинути на визначення корупційних ризиків, у МВС не вважають важливим критерієм оцінювання.

- Звідки у вас така дорога машина?

- Батьки подарували.

- Чим займаються батьки?
- Мама вчитель, тато агроном.

Були й інші варіанти: тато дав покористуватися, а сам тато - ветеран МВС, або дружина купила, а вона займається мережевим маркетингом, "крутиться, молодець вона".

В більшості випадків таке походження статків поліцейську частину комісії взагалі не цікавило, чи вважалося обґрунтованою правдивою відповіддю. 

Чи все пропало?

Так, процес місцями непродуманий. Його успіх залежав подекуди від збігів та великою мірою від командної роботи, яку громадськість провела, відверто кажучи, на "трієчку".

Все це призводило до несподіваних результатів: підвищували чи залишали на посадах осіб, щодо яких навіть колеги не соромилися вивалювати підноготну. Були і звільнення, які громадськість не розуміла і не вбачала причин підтримувати. Наприклад, співробітник, який не уникав відповідей на незручні питання, тричі був відряджений в зону АТО, виховує дитину з інвалідністю, - був звільнений. Перемога?

Деякі співробітники не витримували публічної "травлі" та самі просили звільнити їх. Ще до початку атестації близько тисячі людей звільнилися під різними приводами.

Втім, за членами комісії залишалося право письмово скласти окрему думку, яку обов’язково мають внести до особової справи атестованих і в подальшому має враховуватися відомчими кадровиками.

Попри закритість процесу атестації, активісти отримали доступ до величезного масиву інформації, який потребує подальшої обробки. Тож, незвільнені за атестацією тепер можуть стати фігурантами ґрунтовних розслідувань, адже опинилися під прицілом громадськості - може не завжди достатньо зубастої, але вже достатньо впертої та у міру злої.