Свідок про Іловайськ: Бойовики стріляли чимось цікавим - від зразків шкіра з рук позлазила

Про помилки та перебіг подій кінця серпня 2014 року під Іловайськом Depo.Дніпро розказав командир 2-го взводу 1-ої роти охорони 39-го батальйону Олександр Рузак.

Він був учасником Майдану, в березні 2014 року охороняв ДніпроОДА. З початком російської агресії пішов спершу до полку Нацзахисту, а потім - у військомат.

Розмова починається із інциденту, який приніс найбільші втрати для його підрозділу.

- У липні-серпні минулого року наша рота тримала блокпости на Старобешівській трасі. Заїхала вантажівка з вибухівкою. Водія найняли як таксиста. Радіодетонатор спрацював саме, коли він до блокпосту під'їхав. П'ятьох хлопців наших одразу. Найважче було - це потім їх збирати. Воронка від вибуху була 1,7 м, асфальт вчавило. Розпридвал з двигуна знайшли за 600 метрів. З хлопців бронежилети злетіли, висіли на тополях за 200 метрів. Зрізало 150 метрів посадки поруч, настільки потужний був вибух. Там не 30 кг було, як розповідають, а набагато більше. Я шахтобудівник, що таке вибухівка - розумію.

"Сепари стріляли чимось цікавим - коли брав зразки, шкіра з рук позлазила"

Якщо не помиляюся, 16 липня ми висунулися на блокпост на Старобешівській трасі. Спочатку у нас був пост ДАІ на трасі Донецьк-Старобешеве, потім очисні біля ТЕС в Новому Світі, потім ближче до Донецька - поворот на Обільне. Через тиждень-два почалися перші обстріли по нас зі стрілецької. Тоді ми добре наступали, рухалися вперед.

"Жесть" почалася на початку серпня, тоді хлопців сильно обстрілювали з 80-х і 120-х мінометів. Хлопці ходили чорні. Це коли бруд і вибухи в'їдаються, в польових умовах це так не відмиєш - тільки зі шкірою потихеньку або в лазні з віником.
Обстрілювали або в досвітній час, або в сутінки. Бо вдень траса була відкрита і по ній курсували місцеві жителі.

20 серпня я отримав травму. Поруч вибухнув снаряд, мене хвилею закинуло в окоп. З того дня було повне затишшя. Багато хто виїжджав на Росію. Місцеві нам розповідали, що старобешівські сепари повивозили родини. Це вже був дзвіночок.

24 серпня ми по рації привітали всіх зі святом, була тиша-тиша. Близько 10 ранку прийшла інформація, що вже взяли наш перший блокпост. Боєць з нашої стрілецької роти прислав смс: "Нас взяли. Це росіяни". Рота виявилася відрізаною, вона потрапила в оточення, а наша друга рота охорони - вона стояла між нами і стрілками - по ній якраз пройшли росіяни.

24 числа - я добре пам'ятаю це день - зі сходу почала працювати САУшка якраз по наших позиціях. Що найцікавіше, за нашою спиною стояла запорізька 55 артилерійська бригада. У ніч з 23 на 24 вони знялися і пішли. Їхня вогнева позиція була від нас в 1,5 км.

Одна була радість, що у сепарів тоді було мало реактивної артилерії, за нашими напрямками вони майже не працювали. Але стріляли чимось цікавим. Не було розривів, осколків, вогню - снаряд розвертало просто. Коли брав зразки, у мене шкіра потім просто злізла з рук. Не знаю, що це було. Зразки передали в штаб.

"Ми б просто хлопцям не допомогли, а людей би поклали"

Зв'язку не було взагалі. У мене після 16:00 була інформація, що вже до Старобешева підійшли. Зранку зник зв'язок з одним блокпостом. Потім з другим. Години до 21:00 пропав зв'язок зі штабом. Радіозв'язок вже мовчав. А з мобільним були проблеми.

САУшка працювала в район штабу, тому була думка, що вони сидять у бліндажах.
Наш штаб врятувало одне, що вони за дві-три доби трохи перемістили свої позиції. Штаб йшов пішки. Вся документація, всі особисті справи, озброєння - все було знищено. Моя особиста справа теж залишилася там, довелося потім відновлювати.

24 почали зв'язуватися з розвідкою, СБУ - у кожного були свої канали. У мене особисто з 40-кою був зв'язок. Ми з ними зв'язувалися, дізнавалися ситуацію. Дуже виручала їхня розвідка. Їхній штаб був ближче, ніж наш.

У нас як такої розвідки не було, лише позаштатна. Її керівник Роман Богатир тоді перебував у відпустці. Зв'язалися з ним, він підтвердив, що дійсно був перехід кордону, що це росіяни, що це десантно-штурмові бригади. Вночі було чутно звук техніки - танків, що працює артилерія.

Поки був зв'язок, нам надійшов наказ зайняти кругову оборону і тримати її. У нас саме тоді був замполіт батальйону. На шикуванні ми запитали у нього, звідки чекати допомоги у разі нападу, і в разі переважаючої сили, куди будемо відступати. Тоді вже почався розбір ситуації. У нас людей було мало, їхати немає на чому. З озброєння була тільки "Рапіра" та стрілецьке: РПГ, АК, ПК. Ми - рота охорони.

Ми розуміли, що у нас відкритий тил. Між нами особливого з'єднання не було. Кордон був практично відкритий. Зайти і відрізати нас - невелика наука. З 24 на 25 у Старобешевому вже були російські війська.

Серед офіцерів роти було ухвалене негласне рішення підготуватися до відходу на старі позиції - щоб перегрупуватися і тоді вже з підкріпленням відбивати хлопців. 25-го близько 15:00 замполіт зв'язався з керівництвом штабу і отримав дозвіл, щоб наша рота відійшла: нас було 2/3. Ми б просто хлопцям не допомогли, а людей б поклали.

"Прикарпаття" (батальйон територіальної оборони, що тримав блокпост "Кутейникове", обвинувачують у тому, що саме вони відкрили тили, - Ред.) пішло пізніше, наскільки я знаю. Ми вже стояли в Гуляйполі (Запорізька обл.), вже стягнули особовий склад, техніку, щоб перегрупуватися, і ось тоді я тільки дізнався, що Прикарпаття пішло.

Але знову потрібно не забувати важливу річ: для чого готували батальйони тероборони? Для оборони областей. Для цього виділялися особовий склад, озброєння. Якщо у нас навіть не було снайперських гвинтівок - їх привезли в кінці липня, як і "Рапіру".

"В саму м'ясорубку необстріляних добровольців"

Звісно, цього можна було уникнути. Відсутністю поспіху, щільнішим закриттям. Поспішали взяти Іловайськ - зняли з флангів і кинули в наступ, в саму м'ясорубку необстріляних добровольців, коли є кадрові частини, СБУ зі своїм спецназом. Те, що зробили хлопці в травні (у Маріуполі - ред.), могли зробити дві роти спецназу. Коли у нас є наша сторона, Маріуполь - давити тихим сапом. Зайшли, відпрацювали: хто місцевий, хто приїхав, хто поїхав - і все чітко за законом. Брав участь у бойових діях - будь добрий, йди у в'язницю, брав у руки зброю - будь добрий, відповідай. Не брав, але у тебе є твої погляди - будь ласка, ти громадянин, маєш право. Грабував, вбивав, мародерствував - відповідай. Твої погляди - твоя особиста справа.

Плани після демобілізації

Скоро має бути медкомісія. Контузія виявилася набагато серйознішою, ніж здавалося. Хотілося б займатися допомогою хлопцям - реабілітацією. А взагалі - альтернативною енергетикою. Це те, за чим майбутнє.