Іловайська бойня: добровольці

Вони жили своїм життям, будували бізнес, робили кар'єру. Але після перших пострілів на Майдані, після "тихої" окупації Криму не змогли і далі залишатися "диванними патріотами". Їм просто потрібно було щось зробити. Навесні 2014-го таких добровольців у військоматах відфутболювали: хто за віком не підходив, хто - за спеціальністю.

Їх прийняв добровольчий батальйон "Дніпро-1". Звичайних мужиків, які пішли з комфортного життя у пекло війни. Визволення Маріуполя, низка інших бойових завдань… Іловайськ. Вони не мали уявлення, що на них чекає. Не були готові, не мали досвіду. З їх котла вивозили або 200-ми, або 300-ми, або ж вони самі виходили - дезертирами. Іншим, кому все ж вдалося вийти без поранень і не потрапити в полон, довелося пройти пекельні дні на шляху до безпечного місця. Повзком, під пострілами, натикаючись на ворога майже впритул.

З 82 добровольців батальйону "Дніпро-1", які пішли до Іловайська, загинуло 30 чоловік, 12 – дезертирували, більшість були поранені.

Два роки потому троє бійців "Дніпра-1", які зараз стали співробітниками патрульної поліції, згадують події того пекельного серпня. Деякі слова даються важко, якісь епізоди боляче витягувати з пам'яті. Втім, емоції, що зашкалювали тоді, вдалося дещо приборкати. Однак спогади все ще залишаються гострими і реальними. Розум поневолі продовжує шукати відповіді, і досі мучить запитання: "Якби…" Чи можна було б врятувати хлопців, чи можна було б…