Ніна Олексіївна розповідає про прототип сучасного селища – Старі Кодаки.
За історичними даними, у середині XVII сторіччя поселення біля фортеці складалося з декількох десятків будинків, у яких мешкали прийшлі люди, а землю тут не обробляли через ординську небезпеку. На самому березі Дніпра був базар, де продавали ремені й інші дрібниці.
За легендою, полковник Маріон – комендант Кодацької фортеці, француз на службі у польського короля, закохався у козачку Настю. Безжальний Маріон захопив її і привіз до себе у світлицю. Закрив і сказав: "Якщо не погодишся піти за мене заміж, то я тебе віддам на розвагу своїм солдатам". На ранок він прийшов до козачки за відповіддю, а вона йому і каже: "Хочу подумати, подивитися на Дніпро. Ходімо на повітря". Вийшли вони до кручі. Ступила Настя на край, розкинула руки і каже: "Рідна моя Україна, рідний мій Дніпро, прощавайте!" Кинулася на скелі і розбилася. А брат і наречений Насті служили козаками на Запорізькій Січі. Брат у цей час сидів біля багаття і каже: "Мені наснився дивний сон. Ніби моя Настя чайкою літає над Дніпром". З того часу чайка вважається у цих краях символом незламного духу і вірності.