текст Ольга Марійко, Микола Чабан
фото Ольга Марійко

Колиска Катеринослава,
де чайкою літає душа козачки

Одне з найстаріших селищ Придніпров'я є місцем заснування знаменитої Кодацької фортеці і козацької церкви в ім'я Архістратига Михайла
На високих пагорбах, що височать над затопленими дніпровськими порогами, розташувалося селище Старі Кодаки. Ця земля за останні 400 років стала свідком імперських зазіхань Речі Посполитої, визвольної боротьби козаків, безжальної політики правителів Російської та Османської імперій… Не одне століття козаки-лоцмани проводили вздовж цих берегів судна через Дніпровські пороги. Цікавим є й походження назви "Койдак" – татарською мовою це означає "поселення на горі".
Дістатися до селища неважко – сюди від центрального вокзалу Дніпра ходить маршрутне таксі №109. Дорогою з вікна можна побачити знаменитий ринок "Озерка", студентський район – пр. Гагаріна, міжнародний аеропорт.

Від нього до села веде мальовнича алея, яка грає кольорами листя в залежності від пори року.
Центром населеного пункту вважається будинок культури, в якому 20 років тому директор Ніна Олексіївна Протопопенко за власною ініціативою започаткувала музей. Експозиція продовжує поповнюватися й досі: старовинні речі, картини, предмети побуту і одяг приносять місцеві мешканці, дарують зі своїх зібрань колекціонери. Деякі з речей доводилося купувати і реставрувати, аби вони не зникли в метушні сьогодення.
У робочі дні музей працює з 10:00 до 18:00, перерва з 12:00 до 14:00, понеділок і вівторок –вихідні.

Хранителька музею із захопленням розповідає про буремні часи існування Кодацької фортеці, про її будівництво і руйнацію, про відродження і остаточний занепад.

Артефактів XVII сторіччя, на жаль, в експозиції музею немає. Центральне місце посідає сільськогосподарський інструмент для обробки землі, датований 1720 роком. Також можна загадати бажання, доторкнувшись до козацьких підков, або ж уявити, як у важких кайданах стогнали упіймані кріпаки-втікачі, яким не вдалося дістатися Запорізької вольниці.
Ніна Олексіївна розповідає про прототип сучасного селища – Старі Кодаки.

За історичними даними, у середині XVII сторіччя поселення біля фортеці складалося з декількох десятків будинків, у яких мешкали прийшлі люди, а землю тут не обробляли через ординську небезпеку. На самому березі Дніпра був базар, де продавали ремені й інші дрібниці.

За легендою, полковник Маріон – комендант Кодацької фортеці, француз на службі у польського короля, закохався у козачку Настю. Безжальний Маріон захопив її і привіз до себе у світлицю. Закрив і сказав: "Якщо не погодишся піти за мене заміж, то я тебе віддам на розвагу своїм солдатам". На ранок він прийшов до козачки за відповіддю, а вона йому і каже: "Хочу подумати, подивитися на Дніпро. Ходімо на повітря". Вийшли вони до кручі. Ступила Настя на край, розкинула руки і каже: "Рідна моя Україна, рідний мій Дніпро, прощавайте!" Кинулася на скелі і розбилася. А брат і наречений Насті служили козаками на Запорізькій Січі. Брат у цей час сидів біля багаття і каже: "Мені наснився дивний сон. Ніби моя Настя чайкою літає над Дніпром". З того часу чайка вважається у цих краях символом незламного духу і вірності.
У 1648 році, з початком визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, Старі Кодаки перебували у вирі історичних подій і перетворилися на одне із найвидатніших козацьких міст.

З 1656 року Кодак перейшов до володінь Запорозької Січі. У цьому ж році в поселенні Старий Кодак була влаштована перша похідна церква в ім'я Архістратига Михайла.

У музеї можна подивитися на зображення тої Архангело-Михайлівської церкви, що одною з перших була побудована у стилі козацького барокко. У 1937 році, за радянської влади, церкву зруйнували. Тоді ж почалося й руйнування Кодацької фортеці. Шість років тому, у 2011-му, на розкопках були знайдені залишки цієї унікальної церкви в ім'я Архангела Михаїла.
Наразі мешканці Старих Кодак відвідують церкву, розташовану у пристосованому приміщенні. Поряд з церквою досі збереглося старовинне козацьке кладовище. То там, то тут з-під землі виглядають кам'яні надгробки з викарбуваною християнською символікою і давніми написами, "наймолодші" з яких датуються кінцем ХІХ сторіччя.

Один з найбільших надгробків був встановлений синові заможного купця, який потонув на порогах: "Тут спочиває прах раба Божого Пахомія Ісідоровича Звєрєва, який народився в 1859 році і потонув у 1889 році. Знайдений труп в 1893 році". Кажуть, у голови сімейства Звєрєвих, за яким ходила недобра слава, був млин, який використовував нестримну енергію ревучого Кодацького порогу.
На вході до кладовища встановлена гранітна плита зі словами: "На честь Кодацької фортеці запорізької твердині в час визвольних змагань 1648-1654 відродження української держави".

Попри історичне значення кладовища, воно не впорядковане і не огороджене: надгробки повалені, місцеві жителі випасають на ньому худобу.

Селище Старі Кодаки вважається одним з найстаріших на Придніпров'ї.
В указі російської імператриці Катерини II 1784 року документально зазначено про перенесення міста Катеринослава на правий берег Дніпра: "Губернскому городу под названием Екатеринослав быть по лучшей удобности на правой стороне реки Днепра у Кодака…".

Втім, деякі науковці вважають, що йшлося про Новий Кодак, який був розташований за 30 кілометрів від Старого. Однак через суперечливість історичних свідчень це питання залишається дискусійним. Попри все, Старий Кодак – колиска Кодацької фортеці, назавжди залишиться перлиною туристичного Дніпра.
Сучасна історія селища додала ще один цікавий факт. Під час Революції Гідності у 2014 році один з поплічників біглого президента Віктора Януковича – Олег Царьов вимушений був покинути свій розкішний маєток на березі Дніпра, у селищі Старі Кодаки. У багатоповерховому будинку оселилися родини переселенців з Донбасу, а новоспечений спікер так званого "парламенту Новоросії" марно намагався через суд виселити їх з маєтку.
В матеріалі використані світлини з відкритих джерел.