Де на схилах Дніпра причаїлося німецьке селище з кримськими краєвидами

Невеличке селище з населенням у 200 людей розташоване на відстані п'яти кілометрів від Старих Кодаків.

Незважаючи на те, що по закінченні Другої світової війни на антинімецькій хвилі в березні 1946 року воно було перейменоване на Дніпровське (деколи його звуть Дніпрове), місцеві продовжують використовувати історичну назву – Ямбург.

Є два варіанти, як дістатися до села громадським транспортом. У Дніпрі з так званої "Підстанції" (перетин пр. Гагаріна і Запорізького шосе) кілька разів на день ходить автобус "на Ямбург". Інший варіант – сісти на Привокзальній площі на маршрутку №109, яка прямує до Старих Кодаків, і попросити водія зупинитися на повороті до Ямбурга і, за гарної погоди, прогулятися 5 км дорогою з прекрасними пейзажами. Маршрутка №109 ходить кілька разів на годину.

Колонія німецьких переселенців Ямбург була заснована у 1789 році там, де невелика річка Сура впадає у води Дніпра. Тоді близько трьохсот німців-вихідців з Баварії переїхали з Ямбурзького повіту Санкт-Петербурзької губернії на місце сучасного Дніпровського.

Всім відома повага німців до церкви, тож не дивно, що центром села став католицький храм. У 1795 році був побудований дерев'яний храм, і тільки у 1901 році на гроші парафіян звели церкву з червоної цегли – Храм Успіння Пресвятої Діви Марії.

Сюди приїздили католики з інших районів, і Ямбург протягом довгого часу був центром католицизму – допоки у Катеринославі у другій половині ХІХ сторіччя не з'явився католицький костьол Святого Йосифа. Тож, у XVIII-XIX століттях Ямбург відігравав важливу роль релігійного центру німецького католицизму у Придніпров'ї.

З 1930-х років служіння у церкві припинили, у релігійній споруді, як було заведено у радянські часи, розташували сільський клуб. Будівля костьолу не дожила лише декілька років до набуття Україною незалежності. Напередодні так званої радянської "перебудови", у січні 1984 року, храм був зруйнований.

Сім'ї німців після варварського знищення церкви врятували декілька цеглин, які зберігаються на колишньому місці розташування храму. Тут у 2006 році вони склали капличку з підручних матеріалів. На стінах розміщена інформація про священників – ксьондзів, які були репресовані, висять історичні довідки щодо історії католиків у Дніпровому-Ямбурзі, починаючи з 1793 року.

Десятиріччями мешканці Ямбурга боронять майданчик, де була церква, від сучасної забудови. За словами корінних жителів села, на цьому місці поховані їхні предки, і його не можна віддавати під чужі городи. Їх не полишає надія, що колись костьол все ж буде відновлений.

У 1930-ті роки у Радянському Союзі велося систематичне переслідування німців: їх обвинувачували в участі у повстанських організаціях або ж в антирадянській агітації. Після Другої світової війни у Радянському Союзі вийшов указ вже про масове виселення. Тож не дивно, що корінних мешканців у колишньому Ямбурзі залишилося мало, а німців – тим більше.

У наші дні нащадки німецьких переселенців ведуть активну боротьбу за збереження культурної спадщини і захист прав етнічних німців в Україні.

Хранителями традицій предків у Ямбурзі нині залишається родина Ілензеєрів, які за радянських часів носили батькове слов'янське прізвище Чабанови. За словами Галини Петрівни Ілензеєр, їхні предки були "каретних справ майстрами" на службі у російської імператриці Катерини ІІ. Жінки-швачки з роду Ілензеєрів одягали царський двір. Після переїзду до Катеринославської губернії вони навчали інших ремеслам, побудували тут ремісниче училище.

"У рідного брата мого діда Амброзія Михайловича Ілензеєра була своя майстерня в Катеринославі, на вулиці Красній. У Катеринославі Амброзій одягав сім'ю самого губернатора. У нього одягалася й уся місцева еліта. Загинув цей дідусь на засланні в Середній Азії. Потрапив туди через те, що німець. І на заслання потяг з собою машинку "Зінгер", обшивав директора радгоспу. Загинув від укусу отруйного павука. Сумував і плакав за рідним придніпровським селом Ямбург до останніх своїх днів", – розповідає Галина Ілензеєр.

У селі донині збереглися будівлі у німецькому стилі – капітальні, з червоної цегли, але їх небагато.

Рухаючись центральною вулицею села, мимоволі згадуєш кримські краєвиди: пагорби, водна гладь, потопаючі у зелені маєтки… Посеред села місцеві жителі влаштували квітучий парк, у центрі якого розміщена діюча криниця.

А там, де Сура впадає у Дніпро, облаштований пляж. Тут можна відпочити і навіть влаштувати барбекю, тим більше, що є відведений для цього майданчик.

Через сучасну елітну забудову у Ямбурзі – Дніпровому ціни на землю і нерухомість, як то кажуть, "космічні". Вздовж берегової лінії лише у деяких місцях є можливість підійти до води. Втім, нащадки німецьких поселенців залишаються на рідній землі і продовжують боронити право на повагу до своєї історії та родинних культурних і релігійних цінностей.