Козацька підкова Дніпра.
Де відшукати цілющі пороги
та кримські краєвиди

Стереотипне сприйняття столиці Дніпропетровщини – декомунізованого Дніпра – як суворого індустріального гіганту міцно засіло у свідомість мандрівників. Багато хто з любителів історичного або зеленого туризму оминають колишній Катеринослав, не підозрюючи про неймовірні місця та історії, які він приховує.

Навколо обласного центру навіть сама земля випромінює спогади. Сторіччями на південних околицях сучасного міста вирували історичні події, ламалися долі і набували величі видатні українські діячі козацьких часів. Наші героїчні предки встигали бути й мужніми вояками з державницькими амбіціями, й закладали фундамент сучасної української культури, й істинно вірували у Бога, й тягнулися до прекрасного, демонструючи неабиякий хист у естетиці. Бо ж як інакше пояснити ті неймовірні краєвиди, що відкриваються з місць розташування поселень, церков і фортець минулих сторіч.

Крім того, ревучі пороги Дніпра і до сьогодні приваблюють любителів містики, які приїздять "підживитися" потужним природним випромінюванням енергоінформаційних потоків з надр українського кристалічного щита… Дехто з адептів цієї теорії вірить, ніби пороги Дніпра навіть після затоплення створюють ритмічні цілющі вібрації, і той, хто вміє їх вловлювати, наповнюється силою і могутністю.

Такі місця не є об'єктами масового туризму, тож самотужки знайти навколо міста Дніпро приховані подалі від людського ока козацькі перлини можна за допомогою своєрідного квесту від Depo.Мандрівник.

Неймовірній подорожі вздовж берегів могутнього Дніпра, яка за маршрутом нагадує підкову, можна присвятити два дні. Познайомитися з місцями спочивання колись ревучих порогів і зруйнованих козацьких фортець, вкритих величними валами. Відвідати селище, засноване співвітчизниками винуватиці скасування козацтва – Катерини ІІ і зануритися у лісові хащі, у яких захована стародавня Богородицька фортеця. Власними очима подивитися на предмети, яких торкалися козаки триста років тому…

Два дні на свіжому повітрі, кілометрові піші прогулянки, відпочинок на пляжі і риболовля – такі враження можна додати у копилку.

Так, у перший день можна спланувати подорож у чи не найстаріше село Придніпров'я – Старі Кодаки з відвідинами мальовничої місцевості розташування навколо Кодацької фортеці, яка нависає над кратером затопленого гранітного кар'єру.

Другий день можна присвятити подорожі до німецького села Ямбург, яке славиться своїми "кримськими" краєвидами. Потім – поблукати лісом у пошуках залишків Богородицької фортеці на місці розташування давнього козацького міста Самарь і німецького поселення рибалок.

Подорожуючим, які цікавляться історією, до такого туру слід підготуватися заздалегідь. По-перше, обрати транспорт. Можна надати перевагу громадському транспорту або вирушити назустріч мандрам на велосипедах, чи обрати найбільш універсальний засіб – власне авто. Незалежно від засобу пересування, кожен мисливець за враженнями зможе насолодитися мальовничими панорамами і відчути дух справжньої історії у передмістях сучасного Дніпра.

Оскільки маршрут "Козацька підкова" пролягає навколо Дніпра, з вибором ночівлі і закладів харчування проблем не виникатиме. Любителям спланованого відпочинку варто лише заздалегідь обрати для себе доступний ціновий сегмент і забронювати номер, або ж визначитися з режимом прийому їжі.

Одне з найстаріших сіл Придніпров'я – Старі Кодаки – причаїлося на самому березі Дніпра – у місці, де колись ревів Кодацький поріг. Нині неподалік розташований аеропорт Дніпра. Від нього до села веде живописна алея, яка грає кольорами листя в залежності від пори року.

Старі Кодаки – достатньо заможне село, і населення його сягає майже 2 тис. людей. Серцем села вважається будинок культури, в якому розташувався етнографічний музей, що 20 років тому був створений ентузіасткою Ніною Олексіївною Протопопенко.

По крупицях, експонат за експонатом, вона збирала експозицію. В ній – старовинні речі, ілюстрації зниклої козацької церкви, одяг і картини, кайдани для пійманих кріпаків, які тікали на Січ. Навіть ярмо для волів, на яких козаки їздили по сіль до Криму. Також у експозиції є копія прапора козацтва часів Катерини ІІ, оригінал якого зберігається у Петербурзі.

Втім, місце розташування музею передбачає, що перлиною експозиції мають бути розповіді і ілюстрації, які стосуються Кодацької фортеці. Хранителька музею розповість про історію будування фортеці найманцями польського короля у XVII столітті і про її недовгу, але славетну історію.

Дітям з різних районів Дніпра, які відвідують музей, Ніна Олексіївна розповідає легенду про козачку Настю, яка не скорилася французькому полковнику Маріону і зі стін фортеці кинулася на скелі. Душа її, за повір'ям, досі літає чайкою над Дніпром.

Якщо пощастить, у сусідньому з музеєм приміщенні можна побачити репетиції місцевого співочого етнографічного колективу, танцювальної студії або ж приєднатися до занять гуртків з рукоділля.

Неподалік музею розташоване старовинне козацьке кладовище. Воно було започатковано біля старої козацької церкви, і поховання на ньому відбувалися майже до початку ХХ сторіччя.

Досі з землі виглядають кам'яні надгробки і хрести. На деяких з них ще можна прочитати надписи. На вході до кладовища нещодавно встановлена гранітна плита зі словами: "На честь козацької фортеці Запорізької твердині в час визвольних змагань 1648-1654 років." На думку краєзнавців, таке формулювання не зовсім коректне, бо все ж таки фортеця будувалася поляками.

На самому кордоні Речі Посполитої, на місці сучасного села Старі Кодаки король Владислав IV наказав побудувати фортецю. На це польський уряд виділив 100 тисяч злотих. За півроку, у 1635-му, велика фортифікаційна споруда була зведена. Польські найманці виловлювали кріпаків-втікачів, які прямували до Дніпра, де у пошуках волі порогами сплавлялись до Запорізької Січі. Непокірних селян саджали у кайданах у підвал, а згодом повертали до хазяїв.

Таким чином польський уряд намагався контролювати Січ. Для тодішнього гетьмана Івана Сулими поява Кодацької фортеці стала повною несподіванкою. Він, врешті-решт, хитрістю захопив фортецю, але був зраджений частиною свого війська і, потрапивши до управителів Речі Посполитої, зазнав страти у Варшаві.

За чотири роки частково зруйновану фортецю відновили і вдосконалили. Тепер ширина підніжжя валу становила 48 м, висота – 14 м. Навколо валів було вирито рова 22 м завглибшки.

За часів повстання гетьмана Богдана Хмельницького і початку визвольної боротьби 1648 року вдалося звільнити регіон від польського панування. Після облоги Кодацька фортеця капітулювала перед козаками і стала одним з пунктів збору січовиків. Тепер фортеця повністю підпорядковувалася Кошу і була важливим засобом контролю судноплавства на Дніпрі.

На початку XVIII ст. Кодак був частково відновлений, втім, остаточного занепаду він зазнав після 1711 року, коли, за наказом російського царя Петра І, фортеця була знищена.

У 1938 році на місці Кодацької фортеці почали видобувати граніт, і зрештою кар'єр знищив більшу територію колишньої фортеці. Сьогодні тільки земляні вали нагадують про колишню велич козаків.

Влада незалежної України неодноразово наголошувала на планах створення на цьому місці музею, втім, до діла так і не дійшло. Наразі територія колишньої фортеці відкрита, її перетинають чисельні стежки.

Місцеві жителі не досить поважно ставляться до історичної пам'ятки, іноді влаштовуючи на цьому місці "шашлики". Втім, якщо взяти термос з запашним чаєм, смаколики і влаштуватися на зеленій галявинці над гранітними схилами, можна годинами милуватися неймовірною панорамою розливу річки Дніпро, лівобережною частиною міста Дніпра, на якому розташувалося споконвічне козацьке село Чаплі.

Потім прогулятися пагорбами і спуститися до кар'єру, який перетворився на озеро. Доторкнутися до первозданного каміння, безцеремонно оголеного радянськими підкорювачами природи. Переконатися на власні очі, як нищівна радянська індустрія перетворила це неймовірне місце на "місячний пейзаж".

Невеличке селище з населенням у 200 людей розташоване на відстані 2 км від Старих Кодаків. Незважаючи на те, що по закінченні Другої світової війни на антинімецькій хвилі воно було перейменоване на Дніпрове, місцеві продовжують називати його за історичною назвою – Ямбург.

У 1780-х роках російська імператриця Катерина ІІ, яка була корінною німкенею, обіцяла своїм землякам усілякі блага, аби тільки вони заселили козацький край після ліквідації Запорізької Січі.

У 1789 році переселенці з Баварії заснували на цьому місці поселення. Всім відома повага німців до церкви, тож, не дивно, що центром села став католицький храм.

Втім, костьол з червоної цегли не дожив усього декількох років до набуття Україною незалежності і був зруйнований.

Сім'ї німців зібрали каміння і склали на місці храму капличку.

Згодом, це мальовниче місце приглянулося багатіям і вони стали будувати елітні маєтки. Маєток під капличкою корінним мешканцям села досі вдається боронити від забудови. Їх не покидає надія, що костьол, все ж таки, буде відновлений.

Рухаючись центральною вулицею села, поневолі згадуєш кримські краєвиди: пагорби, водна гладь, потопаючі у зелені маєтки… Там, де Сура впадає в Дніпро, облаштований пляж. Тут можна відпочити і навіть влаштувати барбекю – благо, є відведений для цього майданчик.

З Ямбурга ми знову повертаємося у бік міста. По вул. Яснополянській виїжджаємо на Південний міст через річку Дніпро і опиняємося у Самарському районі міста Дніпро. Саме тут відбулася битва отамана Івана Сирка з татарами, і це місце позначене каменем.

Навпроти, під товщею води, спочивають під водяною гладдю затоплені після запуску ДніпроГЕСу залишки Усть-Самарської фортеці, збудованої у XVIII столітті. Рибаки кажуть, що у сонячний весняний день скрізь товщу води можна побачити вали цієї споруди.

Потім, рухаючись повз селище Рибальське, потрапляємо до селища Шевченко.

Риболовля, прогулянки лісом і "тихе полювання" за грибами – ось основний набір для активних вихідних. Блукаючи лісовими стежками біля селища Шевченко, і сьогодні можна знайти пагорби, які являють собою залишки земляних валів Богородицької фортеці, яка у 1688 році була побудована російськими правителями.

Поблизу місця розташування фортеці започатковано проведення фестивалю "Самар-Дніпро-Фест". Проходить він на початку осені, вхід вільний. Конкурси, змагання, концерти, реконструкції боїв середньовічних лицарів, майстер-класи для дітей і дорослих з народних ремесел.